Морозна та сніжна зима цього разу не дає можливості кудись їздити на своїй автівці. Не через те, що водій поганий.😁 Просто машинка надто втомилася їздити нашими бездоріжжями, стояти на вулиці під палючим сонцем влітку та замерзлою вщент взимку. Ще й снігом постійно завалює її, що легше пішки пройтися пару кілометрів, ніж відкопувати та заводити ту машину.😊
Але ми любимо свого старенького "Опеля". Чому? Бо з ним багато пройдено, і ще більше планується пройти. Бо недарма той фаркоп тут є: для того, щоб придбати човна і поїхати після війни на нашу улюблену риболовлю, в Сорокошичі, на "Нептун"... Ех, як же я мрію повернутися ще хоч раз у ті чарівні дикі місця, де виживання серед стихії може статися в будь-який момент, і ти маєш бути до цього готовим!
Краще не згадувати... Там зараз закрита зона. Білоруський кордон поряд, а вони нам не браття. Бо запускають зі своєї території на нас смертоносні дрони, ракети, і всіляко сприяють росіянцям у знищенні України та українців. На превеликий жаль.
А наш Опель тимчасом важко переніс цю зиму. Вона ще навіть не закінчилася, а ми вже маємо наслідки. Перемерзли замки, - і на дверях, і запалювання. Їх ще й не дуже поремонтуєш в такий холод. Тому після наданої екстренної допомоги його салон виглядає не зовсім респектабельно.
Але, як каже мій чоловік, - на швидкість руху це не впливає. Значить, до тепла так і залишиться машинка трішечки розібраною всередині. А потім - приведемо її в порядок, щоб влітку була в повній готовності до поїздок.
Основна печальна думка при цьому - інша. Важке усвідомлення того, що життя диктує свої умови, і новішої машини ми вже ніколи не в змозі будемо придбати...😭
