Всесвіт із першого разу обійняти не вдається: коли є Купол Зіркового Неба і Багряно-Туманний Світанок, - немає зв'язку із Глибинами Річки; коли ти в надії отримати дозу Ультрафіолету - Джерело Променів ховається за Хмари; коли "у всіх клює риба на спінінги" - в мене чомусь не клює, і т.д., і т.п.
Але цього разу був повний екстаз!
Перейду від духовного аспекту до банального, матеріального.
Отже, травень 2010-го. Виїзд на Річку. Ціллю риболовлі є Дикий Карась. І не де-небуть на штучній водоймі, а на справжній Природній річці Десні.
Як правило, карась на основному руслі Десни ловиться випадково, у вигляді прилову "до всякої іншої чехоні". А враховуючи "особливості риболовлі на Десні в період нерестової заборони", було багато інших планів: позасмагати, подихати свіжим повітрям, а заодно "погратися" в лов риби на хруща. Але так як хрущі зранку спали і знайти їх не видалось можливим, - пішли ми з прутами з ОДНИМ! гачком годувати рибу гороховою кашею.
Річка видалась надзвичайно "живою". І "всяка інша чехоня", крім самої чехоні, ловилася "на ура". Під притопленим деревом жив Носар Йоршевич. Тільки закинеш туди черв'ячка, - і ось він, красень!
Закинувши, нарешті, у "правильне" місце, неподалік від основної течії, отримали кляпсів, причому вони клювали одночасно на обидва прути.
Ще й білоглазка "зазирнула на вогник": а що це тут мої родичі їдять?
Карасі, мабуть, почувши галас та суєту "всяких чехонь" неподалік від Притопленого Дерева, вирішили подивитися, що ж там смачненьке роздають. І знайшли!
А коли Джерело Ультрафіолету і Тепла піднялося вище над горизонтом, наїдені гороховою кашею рибки пішли в тінь відпочивати. Карасі іноді ще виходили підкріпитися. А коли їх не було, то ловилася ікряна густера 37-го розміру.
Але ось піднявся вітер і сховав за грозовою хмарою Джерело Тепла і Ультрафіолету.Не сподобалося це Мешканцям Водних Глибин. Навіть їсти перестали... Та і нам пора завершувати свій екстаз на Десні, - збираємось додому. Засмаглі, насичені Життям від Природи, щасливі від улову та від ігор з Рибою, покидаємо свій куточок Десни. Дякуємо тобі, Жовта Річко, за чудовий день!