Пам'ятаєте літню пору, коли розцвітає на полях соняшник? Ох і любимо ми залізти поміж отих квітів-сонечок і фотографуватися, наче порівнюючи себе з їх красою, чи бажаючи бути осяяними їх світлом. Всі соцмережі заполоняють селфі з соняшниками, а хто не має такої можливості, то спішить її набути. Бо як же жити далі, якщо ще не маєш світлин на фоні соняшникового поля? 😁
А потім все літо ти спостерігаєш, як соняшник щодня дружно повертає свою голову за сонцем. Вранці - на схід, на вечір - на захід. І це повторюється рівно до моменту, поки не дозріє насіння. Воно вибирає з рослинки всі соки, всю силу. І тоді соняшники так само дружно завмирають у своєму русі за сонцем.
Ось вони, ще повні сил та енергії, супроводжують небесне світило:
А тут - вже зупинилися. І що найцікавіше, - "лицем" на схід!
А сьогодні, коли вже минула майже половина жовтня, соняшникові поля втратили свою красу. Хоча їх 'голови' так і завмерли у поклоні сходу Сонця. І це навіяло мені якийсь щемний жаль... 😞
