Тривале травневе похолодання дістало вже всіх. Але, з іншого боку, це і добре. Скорочується тривалість спекотного сезону, коли денні температури сягають позначки 30+ в тіні. Тож - насолоджуємся травневою прохолодою! 😍
Надзвичайно чарівними пейзажами на фоні солов'їного співу зустріла нас сьогодні вранці природа. Вчорашній безперервний дощ дуже добре змочив та наповнив своїм теплом землю. Після нічного приморозку в долинах волога земля почала віддавати своє тепло. Куди не глянь, на фоні сонячних променів клубочиться-котиться сива волога пара. А вдалині видніється над низиною ціла хмара із теплої вологи, що її віддає атмосфері земля.
Біля води також відчутно дихання ставу. Навколо нього стоїть підмерзла трава, але вода у ставку вранці виявилась теплішою за повітря. Випаровуючись, вона красивим туманом наповнила повітря над гладдю води.
Напоєна дощем земля відкрила навіть не землеробам свій склад: дивлячись на поля, не можна не помітити рудуватих суглинків на частині переораних пагорбів. Це - людські городи. Багато з них вже колосяться, даючи озимині змогу пошвидше дозріти. А ті, що чорніють гарно удобреним грунтом, скоро покажуть і другу свою таємницю - що тут посаджено. Звісно, в основному в наших краях це - картопля. Адже багато хто все ще тримає домашнє господарство із купою птахів та тварин. А їх треба годувати. Тому городи у нас і використовують для вирощування кормів худобі. Ну а решту, що тварини не з'їдять, - до свого столу. 😊
В низині я залюбувалася якимось кущиком, що активно скидав із себе краплини води. Схоже, це танув іній від заморозку на його листі та гілках. Чарівне явище, як не дивно. Мені дуже хотілося, щоб у кадр потрапив момент, коли краплина відривається із кінчика листочка і летить у повітрі. Але, як я і писала, для цього треба бути професіоналом. Тож збережу у пам'яті ці прекрасні моменти щасливих сліз кущика. Чому щасливих? - Бо він зігрівся після морозу! 😁