Ранок почався не з кави.
В таку ранню годину мені зазвичай ніхто не телефонує. Не передчуваючи ніякої біди, переконавшись у відсутності повітряної тривоги, спокійно прогулююся із своїм песиком. Тепло як для січня місяця. Легкий туман зачепився за крони сосен у лісі. Зграї омелюхів заполонили простір, якось непомітно витіснивши звичних оку горобців і синиць...
Телефонний дзвінок. Подруга повідомляє, що у наших Броварах сталася трагедія. Гелікоптер впав на дитячий садочок посеред міста, в густонаселеному районі. Саме в ці години батьки приводили діток до своїх вихователів...
Жах. Безпомічність. Невідомість.
Здогадуюсь зателефонувати найкращим своїм друзям, що живуть на тій же вулиці, де сталась авіатроща. Вони цілі, гелікоптер впав неподалік, не зачепивши їхнього будинку. Але на місці падіння триває гасіння пожежі. Що, як, через що - дізнаємося згодом.
А згодом офіційні джерела принесли (і ще продовжують приносити) важкі звістки. Розбився гвинтокрил ДСНС, на борту якого були керівники МВС України. Всі загинули.
Постраждало багато людей, які знаходились у момент трагедії в епіцентрі події. Є загиблі, серед них і діти. Багато поранених вже доправлені до лікарень міста.
Невимовний біль. Співчуття родинам загиблих. Таких трагедій не повинно більше траплятися.
