А до вашого дому приходять колядники та щедрівники на різдвяно-новорічні свята?
До нас ходили колись дуже давно... Не часто. А коли підросли діти, то стали приходити разом із своїми друзями, ото й була у нас в хаті коляда. Востаннє це відбулося перед самим початком війни, в січні 2022 року. А, так, - то були щедрівки. Але вони були так професійно зіграні і настільки сильно вплинули на нас усіх в доброму сенсі цього слова, що згадуємо це як казку...
Три роки війни ми не бачили колядників вживу. Так, нам телефонували і вітали по відеозв'язку. Так, ми могли листати як спогади наші сімейні відео, пригадуючи святкування в мирний час.
Але коли у різдвяний вечір зайшла до нас подружка зі своєю малою, - ми ожили! Стільки тепла принесла нам ця родина, стільки радості за нашу україночку, яка не просто гарно вбрана, а ще й прекрасно співає коляду! Незабутній був вечір.
Ну і донька зі своїм хлопцем, що приїхали на тиждень додому, не втримались і заколядували бабусі. Моя старенька мама дуже любить слухати спів внучки, завжди мене просить поставити відеозаписи її виступів чи репетицій. А тут - внучка сама приїхала і заспівала!
Ми з чоловіком потім довго роздумували: а що ж було при совєцькій власті, що я взагалі не бачила колядників і не вміла колядувати, а він із хлопцями таки ходив, заробляючи калачі та солодощі? Мабуть, в далеких селах люди таки могли зберегти українські традиції, бо там не було стільки 'наглядачів' та 'шісток'. А в містечках та містах народ боявся потрапити в немилість, от і не виходили у свята колядувати...
Добре, що хоч тепер маємо волю жити як Українці. І як би нас не хотіли знищити вороги, - не вийде. Бо ті, хто боялися, вже не бояться. А діти ростуть в повній гармонії з українськими традиціями, і в них цього вже не відбереш!