Зловила себе на думці, що час пролітає дуже швидко. Особливо коли у тебе щодня нові враження від нових екскурсій новою для тебе країною. Тому ми вирішили складати логістику маршрутів цікавими місцями Бретані, враховуючи можливість зустрічатися із знайомими та друзями доньки. І першими, хто запросив нас у гості, стали люди, які надали житло дітям після їх приїзду з України ще у 2022 році. Ця прекрасна сімейна пара і досі підтримує теплі відносини з дітьми, і це мене приємно вразило. Зовсім чужі і далекі люди підтримали нас у найважчий момент, коли ніхто навіть мови не знав і не міг нормально вирішувати важливі справи. І тепер вони завжди раді побачитись з дітьми. А тут ще й зі мною, з мамою, випала нагода познайомитись. От ми і приїхали в прекрасне містечко на березі Атлантичного океану.
Зустріли нас із щирими посмішками та широкими обіймами. Беатрікс, так звати нашу гостинну знайому, приготувала для нас всілякі солодощі та напої. За столом ми дуже багато говорили про життя, а діти були для мене перекладачами.
А далі сталося щось фантастичне: Беатрікс повела нас великими коридорами та кімнатами невеличкого старовинного замку, в якому вони живуть. Щоб показати свої картини, які вона готує для виставки на кінець літа. Я не великий знавець образотворчого мистецтва, але ці роботи, сама майстерня і розповіді про те, як картини писалися, мене вразили. Така маленька енергійна жіночка, і такі полотна!!!
Потім ми вийшли в сад. Доглянутий, чистий, він складався із дуже різних дерев, починаючи від простої берези і закінчуючи мімозою. Цікаво, що сад хазяї доглядають самі. А я знаю, яких зусиль вартує такий догляд. Переповнена почуттями поваги до наших знайомих, я з відкритим ротом слухала їх розповіді про оленів, що часом заходять в цей сад. Посеред міста, олені. В саду. Уявляєте? У них навіть дзвоники на деревах висять, щоб почути, якщо раптом знову прийдуть олені. І викликати спеціальну зоослужбу допомоги, яка би їх відвезла подалі від міста, в безпечний для них ліс.
Ось такий приблизно настрій супроводжував наше перебування в гостях у Беатрікс. На прощання вона ще й зробила нам на пам'ять світлину біля свого дому. Власне, рукою художниці вона і ось ці світлини-настрій зробила, за що я дуже вдячна. А найбільше вдячна людям за чуйність та небайдужість до нас, українців. І в гостях я побувала тому, що у дітей за роки вже є тут своя історія...
