Після вчорашнього виїзду на Десну дуже хочеться частіше бувати біля води. Але Десна знаходиться за два десятки кілометрів від дому, тому часто її відвідувати на сьогодні досить накладно.
Тому виникла у мене думка пошукати хоча б якесь маленьке озерце поближче до дому. Наша улюблена "Вісімка", де я часто буваю із песиками, не підходить: там риби практично немає. Звісно, запитала у карт google: де біля мого дому озеро з рибами?😁 Уявіть, - мені знайшли одне загадкове озерце в нашому селі! Дивно, я про нього ніколи ні від кого не чула. Правда, і живу-то я тут всього 5 років. Хто мені мав прийти і розказати про всі сільські секрети? Правильно, - ніхто. 😉
І вирішили ми проїхатись по маршруту, який нам видала ця сама чарівна google мапа.
Все було б добре, та в якийсь момент мені раптом стало страшно. Адже їхали ми по тому краю села, де могли бути російські війська під час окупації. А це означає, що тут можуть бути нерозірвані снаряди чи міни. Иісцевість така, що ні полів, ні будинків немає, і навряд чи тут ходили сапери...
Та все обійшлося благополучно. Вже на великій від села відстані ми побачили якусь будівлю, а неподалік - табунець корів на луках. Значить, корови тут все вже витоптали, і ніхто не підірвався. Та й не могли так далеко в лугах росіянці стояти. Вони ж - боягузи. На відкритій ділянці наші захисники їх швидко би знищили. Тому ці двоногі варвати ховалися у дворах селян, виганяючи їх із своїх хат...
Під такі роздуми прозвучав голос навігатора: "Ви прибули до місця призначення". Ага, значить, десь тут і є оце озеро "Глибоке".
Та що ж це? Навколо нас навіть близько не пахнуло водоймою. Одні нескінчені луки, та ось неподалік трохи очеретів... Видно, тут і було колись це "Глибоке"... Але, не таким сильно і глибоким воно виявилося, раз всохло без сліду...
Розчаровані таким станом речей, домовилися більше не довіряти мапі google, а шукати озера з інформації від людей, що тут живуть. А для встановлення справедливості поставити на місці цього "Глибокого" коментар, що воли в ньому немає.
Тимчасом, як завжди, я звернула увагу на прекрасні мохи чи лишайники під ногами. Таку красу дуже люблю, тому із радістю поділюся нею в спільноті. Щоб не тільки розчарувати, але й потішити око красою.😊
