Через деякі нездоланні перешкоди прийшлося протримати своїх улюбленців у дворі майже три тижні. Без прогулянок за межі ділянки. От як люди сільські кажуть: а нашо його гуляти, воно ж цілими днями надворі! Причому так можуть говорити навіть люди, які свого пса прикували на все життя на ланцюг... 😡 На жаль, міцний як національний самогон менталітет українця із глибинки не вбачає нічого поганого чи жорстокого у такому утриманні тваринки. І ця традиція успішно перетікає із століття в століття... Жах. 😥
Але ж собаки - це створені природою зграйні хижаки. Які не мають тільки сидіти зачиненими у клітці дому, двору чи вольєру. І тільки їсти, їсти та їсти. Бо хазяї їх типу люблять і годують. Просто так. Бо треба. А природа собаки - то не для нас...
Насправді ж природою песикам надано властивість ЗДОБУВАТИ собі їжу. Заробити її своєю зграйною спільною роботою. Повагою до вожаків та доглядом за старими чи малими слабкими одноплемінниками. І коли ми домашнім собакам не даємо реалізувати хоча б у штучн6о створених умовах свої природні дані, - вони потрохи сходять з розуму. Від нерозуміння, що відбувається і як їм себе вести. Бо їжа завжди доступна, хазяїн (вожак) дає її просто так, без будь-яких вимог полювання чи поваги. А двір - це весь світ, який бачить пес все своє життя. Не маючи уяви, що відбувається там, за парканом. Звідси - безперервне гавкання на все і всіх, хто рухається за тим самим парканом. І повна анархія поведінки: хазяїн ще й похвалить, аякже - охороняє пес, молодець! Не розуміючи, що улюбленець поступово стає простим боягузом. Рано чи пізно це може закінчитися покусаними членами родини чи гостями. На жаль.
От, нарешті, з'явилася у мене можливість знову вивести собак у ліс. З допомогою свого чоловіка: мені зараз не можна цих 'кабанчиків' водити на повідку.
Бачили б ви, як тішилися Хенк і Бона, переступивши поріг хвіртки!!! А як зраділи, коли їх відпустили із повідців гуляти вільно лісом!!! Душа моя співала від щастя. Засніжені простори обіймали холодним теплом. Легені наповнювалися найчистішим у світі сосновим зимовим повітрям, а мозок - легкістю думок.
Вдома собаки 'заробили' законну свою порцію їжі і швидко та дуже міцно заснули. Бо - втомилися. До речі, не так від фізичного бігання. Розумове навантаження ще більше відбирає енергії і у песиків. А їм достатньо просто пройтися кілометрів два - три і перенюхати всі оті 'листи', які трапляються на шляху, - все, втома буде пречудовою!
Люди. Гуляйте своїх песиків. Будь ласка. Вони впам віддячать сторицею!🙏🐕
