Ага, сьогодні я наважилась віддячити одному лікарю і медсестричці за їх чуйність та професійність. Ніколи раніше навіть думки щось дати типу як подарунок не було. Чи то комплекси були, чи так нас батьки та політики навчили - нікому не давай нічого, бо то хабар. Але, правда, за все своє немаленьке життя особисто я ніколи в кабінети подарунків не носила. Навіть як символ вдячності.
Діти в садочок пішли - не носила.
Пішли у школу та закінчили її - не носила.
Поступали вже одразу у платні ВУЗи - там точно нести не треба було. Офіційна оплата була такою немаленькою, що і вдячності не потрібно виражати нікому.😁
На роботу ніколи по знайомству і за 'подяку' ніхто не влаштовувався. До лікарів ходили зовсім мало, і якщо потрапляли в лікарню, то лікувалися тільки за "щиро вам дякую". Бо часто вартість процедур та ліків при безкоштовній медицині відбирала всі наявні ресурси.
І ось, дожилася...
Кілька магазинів сьогодні обійшла перед візитом до лікаря, щоб вибрати для нього і медсестрички коробку пристойних цукерок.
Але вибрати - це половина роботи. Як їх передати? Так, щоб не світити перед клієнтами та іншими лікарями? І ще й - чи візьмуть цей мій жест великої вдячності?
Дуже переживала. Навіть знайшла під розмір коробки торбинку, у якій збиралася віддати цукерки. Та все вийшло не так страшно, як я думала. Лікар вже вийшов, і я передала коробку медсестричці. Вона подякувала і просто залишила ці цукерки на столі. Все. 😎
Фото стилізоване, - звісно, ніхто моїх чудових лікаря і медсестру із коробкою інших цукерок не фотографував. 😅
А на фоні вічної теми у ЗМІ про корупцію мій жест ніби схожий на щось подібне? Одразу відповім - нічого схожого!
По-перше, я дійсно потрапила в руки чуйних професіоналів, для яких Людина - головне у їх роботі. І вони виконують все, щоб цю людину бачити здоровою. І щоб їх пацієнти не стояли під кабінетами годинами в очікуванні прийому. І щоб могли безкоштовно вчасно здати всі аналізи та пройти всі необхідні процедури. Навіть ті, що не стосуються саме цього спеціаліста.
У мене вийшло так, що після онкологічної операції залишився не знятим один маленький шов. Чи то не помітили його, чи спеціально залишили, - я не скажу, не знаю. Але їхати через нього в Київ, відволікати там оперуючих онкологів якось не хотілося.
Тому і запитала у домашнього лікаря іншої спеціальності, чи не могли б вони зняти цей шов. Я ж думала, це отак взяв і витягнув нитку. Просто.
А мене повели в хірургічне відділення!
Викликали хірурга!
Він розпитав мене про те, як я почуваюся в ремісії, чи немає скарг на якісь болячки. А його уважна медсестра акуратно витягла шов і обробила ранку.
Так, цим лікарям я просто подякувала, вражена їх гнучкістю і готовністю допомогти.
Але тим, хто мене до них привів, маючи і без цього купу роботи із моїми іншими органами, я не могла просто подякувати. Пообіцявши після хірургії медсестричці шоколадку за її доброту, довела справу до кінця.
Від всієї душі.
Із превеликою вдячністю.🙏❤️
