Щоб не втрачати дорогоцінний світловий день на нудну поїздку у столицю, було вирішено їхати вечором. Адже до початку комендантської години наші справи зробити встигнемо, і додому повернутися теж. Отже, - поїхали.
Поїздка вийшла зовсім не нудною. Дорога в Київ вечором не перевантажна, бо більшість автівок, навпаки, направлені на виїзд із міста. Кінець робочого тижня, багато киян їдуть чи то на дачі, чи до родини, чи просто за місто на відпочинок. Тому тягнучка автівок була саме на виїзд із столиці. А ми навіть по тіснуватому Подолу проїхали майже без корків.
Цікавою була і погода цим вечором. Коли в одному краю Києва світило сонце, в іншому - падав сніг і град. Небо дуже швидко змінювало свій 'настрій', в залежності від кількості хмар. То насупиться як ніч, то раптом проясниться веселим сонечком.
Зате який же красивий наш Київ вечорами! Особливо коли ще не згасла вечірня зоря і небо не всіяли зорі. А вуличне освітлення вже увімкнули.
Чоловік раптом пригадав, що він більше двох років не бачив вечірнього Києва. Рівно 23 лютого 2022 року він пізно вечором приїхав з роботи, поставив автівку в гараж, і більше її звітди не діставав. Бо почалася війна, а потім і окупація нашого села...
Спогади були сумними. Та й нинішні дії російських нелюдів вражають своєю дикістю та жорстокістю. Уявила, що і Харків, і Одеса, і Маріуполь та інші українські міста до нападу росії також радували своїх мешканців та гостей своєю красою. А тепер вони або зруйновані вщент, або окуповані після руйнування, або перебувають у блекауті після ракетних атак на енергетичні об'єкти...
Війна повинна закінчитись провалом і розпадом росії.
Інакше вони знищать все красиве та живе, і світ зануриться у морок. 😡
