Незвична дата для відкриття сезону риболовлі... Бо саме зараз, ще із 1 квітня і до кінця травня чи середини червня (в залежності від водойми) діє нерестова заборона на вилов риби. Ловити її можна тільки там, де дозволено, і тільки на одну вудку із одним гачком. А вже після зняття нерестової заборони ми завжди відкривали сезон справжньої рибалки, - рибалки із човна на великих водосховищах та річках.
Ця заборона не стосується штучних водойм, які орендарі використовують для розведення риби та отримання коштів від її продажу. Саме такий ставок є у нас біля дому. І хоча я його недолюблюю, бо орендарі якісь зовсім дивні, та без риболовлі не уявляю свого відпочинку. Звісно, звикнувши все своє життя рибалити на диких водоймах, на великих річках та водосховищах, - ставок не сприймається як місце для релаксу. І риба тут зовсім не та, і методи її лову якісь дивні... А коли бачиш, що привезли 'господарі' ставка для підгодовування риби, то і взагалі хочеться їм морду набити. 😏 Дві гори цвілих смердючих останків того, що колись називалося хлібом, вже з'явилися на ставку...
Зручностей для риболовів - нуль. Ні вимосток, ні нормально обладнаних підходів до води, ні парасольок від сонця, - нічогісінько не зроблено. Але, правда, і гроші вони рідко вимагають. Думаю, через те, що їх немає за що тут вимагати: і риба не клює через їх загодовування, і всидіти навіть пів-дня під палючим сонцем на некошеній траві із кропивою не дуже захочеться.
Тим не менш, я попередньо замовила в інтернет-магазині круту прикормку для карася. І насадки, на які він у нас завжди клював на Десні та затоках Дніпра. Отже, дома сидіти не час: вихідний день, можна спробувати половити рибку на ставку!
... Купа цвілих останків на березі одразу зіпсувала настрій. Але що поробиш: господар тут барин, що хоче те й робить. Нам би рибку на гачку побачити хоч одну.
Замісили прикормку. Закинули по спінінгу на карася, на середину ставу. А попід берегом насипали трішечки корму і закинули поплавчані вудки. Досить часто тут саме під берегом ловиться гарний карась, і навіть короп. А спінінги дальнього закиду мовчать.
Цього разу на поплавок спіймалося декілька маленьких краснопірок і один окунь. На дальньому закиді - тиша. Мабуть, похолодання далося взнаки, і риба втратила апетит. А може, апетит рибі відбили оті цвілі останки хліба... Не знаю. Але варіантів рибалити на сьогодні не маємо. Тому - наступного разу, можливо, пощастить зловити щось солідніше. А поки - котам радість принесемо, і то добре. 😁
