Повномасштабна агресія росії проти України за рік принесла неймовірно багато горя. Полягли і наші найкращі захисники на полях боїв. Загинули мирні жителі, і через тимчасову окупацію територій в зруйнованих орками містах навіть неможливо порахувати ці втрати. Велика кількість людей або примусово вивезена з України, або пропали без вісти. Країна і далі бореться за право жити вільно. Підтримка більшості цивілізованого світу Землі допомагає нам на шляху до перемоги. Кожен звільнений нашими ЗСУ сантиметр рідної землі дається важко. Але цей процес не зупинити, адже на нашому боці - правда.
Я ніколи не зрозумію, навіщо люди починають страшні криваві війни. Бо руйнувати і вбивати у ХХІ столітті - це збочення. Жодна людина при своєму розумі не стане нищити все і всіх навколо себе. Бо ми нашу Батьківщину створюємо для майбутніх поколінь. Красивою, здоровою, міцною економічно. І як можна інакше? Адже Земля на всіх одна. Невже комусь мало місця на цій планеті? Особливо росії, територія якої може вільно розмістити для повноцінного життя ще масу людей? Для чого вона постійно нападає на маленькі держави? Невже вони так її лякають і здатні знищити оці всі безмежні території? Сон рябої кобили, не інакше.
Тим не менше.
Колись моя донька їздила в Абхазію. Прекрасний по природі та ландшафту край, де живуть чудові трудолюбиві люди. Але - все навколо зруйноване, і ніяких перспектив відбудови не передбачається. Бо туди війною приходила росія.
Саме так відбувається зараз і в Україні: рашисти все нищать, а відбудовувати не збираються. Всі їх брехливі заяви та репортажі про відновлення Маріуполя ранять душу. Справжня картина життя в Маріуполі під окупацією росії зовсім інша. Ми це знаємо не з телевізору...
Щоразу, виходячи на прогулянку природою, я з жахом думаю, скільки лісів, степів та водойм знищили російські окупанти. Моє хобі - риболовля. ле тепер я не можу навіть сказати, коли потраплю на свою улюблену річку. Бо там зберігається небезпека замінувань та капканів-розтяжок. А саме зараз, в цю пору, на березі річки така краса! На світанку тобі будильник не потрібен, - шпаки розбудять своїм чудовим співом. В сонячний день можна навіть засмагнути, не чекаючи літа. А яка зараз клює плітка! Найкрупніша, найчистіша. На протязі року тільки кінець березня славиться гарною пліткою. А в квітні почнеться клювання судака. Ех, як же я люблю засмаженого на вогні свіжого судака! Ніжне дієтичне м'ясо, майже без кісток, яке пахне багаттям. Ех...
Нічого. Ми витримали найстрашнішу зиму. Шлях до перемоги важкий. Але незворотний. Наша земля буде вільною. Як і люди в ній. А росіянських фюрерів чекає міжнародний трибунал. Так і буде!
