Почула нещодавно авторитетну думку любительки садівництва та квітникарства про те, як перезимував її сад. Головне - які висновки вона з цього зробила. І, повністю з нею погодившись, мій розум перестав сумніватися в правильності ЇЇ вибору, але ніяк не може сприйняти це по відношенню до себе.
Заплутано? - Поясню простіше.
Всі ми відчули, якою лютою була нинішня зима. Добре хоч снігу було вдосталь, інакше наслідки вимерзання рослин могли би бути в рази гіршими. Дуже багато рослин, які не пристосовані до таких довготривалих морозів, навіть під укриттям просто пропали.
У моєї візаві, на чию думку орієнтуюсь як початківець, не відновилися після зими трирічне дерево хурми та кущі гранату. Деякі злакові декоративні трави також померзли. І от її висновок: "Ці рослини більше ніколи не ростимуть в моєму саду". Все правильно: роками прикладати зусилля, вирощувати, лікувати, гріти, притіняти, підгодовувати, обрізати, і за одну холодну зиму все втратити. Розумно? - Ні. Адже існує маса подібних рослин, які більш пристосовані до нашого клімату і не потребують таких зусиль для нормального розвитку. От їх і садимо, і все буде добре.
Та у мене є одна рослинка, над якою я готова танцювати всі ці "танці з бубнами" заради її життя в моєму дворі. Це - кущик гортензії, який мені прислала донька із далекої Бретані, що на краю Франції.
Це - деревовидна гортензія. Вона квітує тільки на минулорічних пагонах. І дуже боїться морозів. Тому якщо пагони взимку чи під час весняних приморозків підмерзнуть, то на тих, що потім відростуть із кореня, квітів не буде. До наступного року. Якщо і вони взимку не померзнуть.
От як його вберегти?
Вкривала і взимку. І снігу на ньому було море. І весь квітень на ніч одягала в агроволокно. І все одно пагони попідмерзали.
І в той же час у рідному для них кліматі, у доньки надворі, ці ж самі гортензії вже скоро буйно та пишно зацвітуть.
От і відмовся від такої краси!
