Затяглася моя перетримка собачки Бони, або - Сорбонни, якщо серйозно. Знайдена дітьми блукаючим вулицями міста викинутим цуценям, вона потрапила в добрі руки волонтерів - зоозахисників. І вже після першого щеплення - до нас, бо саме в той день поїхала до нових хазяїв наша перша 'перетримочна' собачка Буся. І звільнилося місце для нової врятованої собачої душі.
Приїхало до нас оце чудо. Манюсіньке та прекрасне, хоча насправді Бона від самого початку всіх наших жителів вишикувала. Тобто вона абсолютно нікого не боялася, і сміливо знайомилась навіть із вдесятеро більшим за неї Хенком та озброєними гострими кігтями котами. Грайливості не було меж, Бона заводила кожного, хто потрапляв у її поле зору.
Через небагато часу я почала приймати участь у її іграх, щоб показати собачою мовою, 'що таке добре і що таке погано'. Мале песенятко ловило моє виховання, як ковток свіжого повітря! Настільки податливої до науки собачки я ще не зустрічала. Хоча, у відсутність людей, Бона могла зробити переворот хоч у хаті, а хоч і на грядках. Тому ми запустили рекламу із прилаштування Бони в хороші руки і у свій постійний дім.
Але, як часто буває, безпородні собачки не так скоро прилаштовуються, як нам би хотілося. Як би багато ми не розповідали про їх прекрасні здібності. Не звикли ще люди до того, що є у всьому світі: повага до живих істот навколо, турбота про них і захист на державному рівні.
Тимчасом Бона перетворюється вже у підлітка. Дуже цікаво, якою ж виросте оце прекрасне створіння? Зараз я помітила, що хвостик у Боночки стає пухнастим. І вушка - кучерявляться все більше. Довгонога, вагою вже більше 10 кілограмів, у свої приблизно 4 місяці Бона виглядає трішечки 'гидким каченям'. Але вже проглядаються її дорослі риси. Думаю, це - струнка красуня з пишними вушками та хвостом, схожим на перо.
Як би там не було, але Боні чимпошвидше потрібно знайти новий, постійний дім. Щоб вирости в умовах, у яких потім і жити. А не на тимчасовій перетримці.
