Таки виманив мене чоловік на риболовлю на нелюбимий ставок. Якби не крига, якби не ностальгія за тими прекрасними роками, коли ми щовихідних рибалили, то я би краще вдома щось корисне робила. Але - таки не втрималась.
Одягнула давно не ношений "Норфін", взула польські "Леміги", дороблені під ходіння по кризі. Ящик для зимової рибалки не взяла, - не люблю сидіти над ополонками. Ловлю або стоячи, або присівши, залежно від вудки та приманки, яку використовую. А сидіти - це прерогатива "мухоморів", які ловлять мирну рибу. Саме так мої друзі-риболови називали тих людей, що ворожать днями над однією або кількома поряд пробитими ополонками. Щось там насипають тій сонній рибі поїсти, якось чіпляють на холоді тих мотилів на гачок... Брррр. Не моє. 😁 Тому взяла тільки вудку для балансирів, а 'балалайку' для мормишок поклала чоловіку в ящик.
Ми - мисливці за хижою рибою. І для її лову використовуємо лише штучні приманки. Мормишка, балансир, блешня, 'бомбочка', 'гробик', 'яйця'... Ой, як почну перераховувати всі знані нами за роки девайси, - вам буде нудно. Тому - коротко і по ділу.
На мормишку. Окунь. 370 грамів.
В чоловіка такий же обірвався.
Було ще кілька маленьких окунців, а взагалі риба не клювала.
Кайф від риболовлі, криги, сонця, природи отримано!
Далі буде.😎
