Щось мені здається, що цього року надто рано настав холодний період осені. Носити утеплену куртку, чоботи і рукавички в перших числах жовтня - це якось незвично і навіть некомфортно. Бо очі бачать зелене листя на деревах і ще не пожовклі трави на луках, по яких можна було б при сонячній теплій осені ще в літньому одязі побігати, а ні: холоднеча така, що вмить посинієш.😕 Зазвичай теплий одяг і взуття дістаєш, коли за вікном як мінімум все жовтогаряче. А то й чорно-біле. Ну, але тепер не так...
З настанням холодів наша малина скоріш за все не достигатиме більше, тому сезон її збору завершений. Дуже коротким він був. Підбиваючи підсумки, хочеться щось змінити у своєму городньому бізнесі.🙃 По крайній мірі, позбутися того сорту купленої минулоріч малини, яка взагалі себе не окупила. А це була найдорожча, гарно розрекламована малина сорту "Полісся". Я і досі не розумію, як так вийшло, що вона спочатку дуже погано зійшла, а потім дуже мало давала ягід. Та ще й нетоварних, бо вони розсипалися на маленькі бубочки при збиранні. Є в мене підозра, що саме ці кущі ми посадили на найгірш заглинену ділянку, а якби грунт був кращим, то може... Віддала б комусь ці кукщі задешево, так потім ображатися будуть, що погану малину продала. От і думай тепер.
А поки в голові народжуються нові бізнес-ідеї сільського буржуя🤣, уважно приглядаюся до насаджень на городах сусідів. Є тут і гарбузові поля, де прибуток має принести висушене насіння цих улюблених худобою смаколиків. Є кукурудза, є соняшник, - вони виснажують землю, і неефективні на маленьких ділянках землі. Ну а з гарбузами соватись не хочу. Мені з одного гарбуза важко те насіння діставати, коли каші хочеться зварити. А рубати їх сотнями, руками вибирати те насіння, тягатися з його сушкою, а потім отримати за все три копійки - якось не приваблює мене така перспектива.
А сьогодні зранку натрапила на закинуту грядку малини. І так стало шкода рослинок, які просто втрачають сили без догляду і рано чи пізно загинуть тут у хащах бур'янів... Господарі чомусь покинули свій город. Можливо, їх зараз і немає в Україні. Клята війна зруйнувала мільйони життів, і нема чого дивуватися покинутим городам. Тут домівки покинуті, тут могили предків не буде кому доглядати. А я малину жалію.
Взяла пару перестиглих ягідок. Скуштувала: ох і смачні! Мій пес побачив, що є якась їжа. Підійшов. Зірвала і йому. З'їв, подякував і просить ще. 😁То ми наїлися з самого ранку малини, та й пішли до теплої хати і будки. Обдумувати майбутнє, бо робити щось на городі в такий холод не будеш.
