Наше дачне містечко має дуже багато цікавинок із минулого. Я пам'ятаю часи 'совка' і добре знаю оцей всюдисущий ефект зграї, панувавший тоді в умах совєтських трудящихся і колхозніков. Це зараз дуже сумно розуміти, бо наші батьки сприймали ту реальність як радісне і щасливе життя. І зі всіх сил складали копійка до копійки із мізерних зарплат на килим чи кришталеві салатниці. От і стоять тепер в мене у шафі ці важкі посудини, здатні у своїх канавках-візерунках накопичувати масу бруду від свята до свята. Адже їх дістають тільки на Новий рік та дні народження. 😁
Ну я не про це.
Дачі будувалися в останні роки існування СРСРу. І вони дуже часто схожі і за проєктом, і за плануванням, як квартири побудови тих часів у містах. Але що найцікавіше для мене, то це квіти. Їх на дачах просто море. Нам дісталися 'у спадок' після покупки будинку китайські деревовидні півонії, троянди та якісь бур'яноподібні жовті квіти висотою з людину. Їх потрібно часто викорінювати, щоб не розросталися на весь двір. І це трішки напружує, часом хочеться позбавитись цих нав'язливих заростів. Але ж шкода, бо квітки як сонечко. 😊
А ось на днях я побачила біля одного будиночку просто якесь чудо: квіти, що росли на тонесеньких стеблах, були схожі на штучні! Я не могла повірити, що вони - живі. Ніколи раніше не бачила такої краси. Тому одразу ж сфотографувала їх, щоб узнати в когось, як називається ця квітка. Виявилось, - це Клематіс. Трав'янистий кущ має здатність чіплятися за будь-яку опору, і він є багаторічним. А ще клематіси бувають найрізноманітніших кольорів, що спонукає мене зайнятися посадкою прекрасної рослинки у майбутньому.
Обожнюю цікаві квіти. Хоча - квіти не бувають нецікавими. 😍
