Фотосесія в Невицькому замку та і просто захоплюючий день #saturdaymemories

Ну що ж, приєднаюсь і я до челенджу від Hive account@olga.maslievich #saturdaymemories, про який мені ще декілька днів тому розповіла Hive account@scrodinger. Але я трішки прокрастинатор і тому все роблю в останню секунду, прошу не судити суворо цей допис.

Well, I'll join the challenge from Hive account@olga.maslievich #saturdaymemories, which Hive account@scrodinger told me about a few days ago. But I'm a bit of a procrastinator and that's why I do everything at the last second, please don't judge this post harshly.

Отже, що я пам'ятаю з того дня... Поки Юля фотографувала сам Невицький замок та розповідала мені якісь історичні факти про нього я займався тим, що шукав підходящі локації з кращим освітленням для нових фотографій.

So what do I remember from that day ... While Julia was photographing Nevytskyi Castle itself and telling me some historical facts about it, I was looking for suitable locations with better lighting for new photos.

Мені досить давно хотілось провести таку зйомку, підвищити навички портретних фото та попрацювати із штативом, тому я практично ідеально підготувався до неї.

For a long time, I wanted to take such a picture, improve my skills in portrait photography and work with a tripod, so I was almost perfectly prepared for it.

Зарядив смартфон, не забув вдома штатив, вибрав день із нейтральним та приємним освітленням. Але я був би не я, як би щось пішло не так. Я забув кнопку віддаленого запуску камери, тому для кожного спільного фото приходилось по черзі бігати до телефону, вмикати камеру на таймер та бігти на потрібне місце відраховуючи секунди 😊

I charged my smartphone, didn't forget the tripod at home, chose a day with neutral and pleasant lighting. But I wouldn't be me if something went wrong. I forgot the remote camera start button, so for each shared photo I had to run to the phone, turn the camera on the timer and run to the right place in seconds 😊

І звичайно, декілька кадрів вийшли розмазаними, хоча це не так страшно. Більш страшно було пробувати зібратись на якісь виступи замку чи стіну за відведений час та не впасти при цьому, тому що саме каміння будівлі було трішки вологим після дощу.

And of course, a few shots came out blurry, although it's not that scary. It was more frightening to try to gather on some ledges of the castle or wall in the allotted time and not fall at the same time because the stones of the building were a little wet after the rain.

Загалом ми провели там близько двох годин і я, навіть, пропустив одну зустріч щоб подовше погуляти та зробити реальністю ще декілька задумів.

In total, we spent about two hours there and I even missed one meeting to take a long walk and make a few more plans a reality.