Сьогодні День друзів і я хочу привітати всіх з цим чудовим святом. Хоча, якщо брати по максимуму, то практично кожен день ним є. От знаєте, в нашому житті бувають люди, котрих ти можеш місяцями не бачити в реальності та практично не писати, але варто написати тільки "давай зустрінемось" і вже через годину ви сидите та п'єте каву обговорюючи останні новини.
Today is Friends Day and I want to congratulate everyone on this wonderful holiday. Although, if you take the maximum, it is almost every day. You know, there are people in our lives whom you may not see in reality for months and practically not write, but you should only write "let's meet" and in an hour you will be sitting and drinking coffee discussing the latest news.
В такі моменти відчуття, що не було цього тайм ауту, коли кожен був зайнятий своїми справами, роботою чи проблемами. Тому і можна створити день друга, як 30 липня, так і 1 січня 😅
In such moments, the feeling that there was no timeout, when everyone was busy with their affairs, work or problems. Therefore, you can create a friend's day, both July 30 and January 1 😅
В моєму житті також є такі люди. Одна із них привела мене на цей блог. Ми познайомились практично 10 років тому, коли були сповнені підлітковим максималізмом, хотіли змінити весь світ та вірили, що якщо постаратись, то можна і гори перевернути разом.
There are such people in my life as well. One of them brought me to this blog. We met almost 10 years ago, when we were full of teenage maximalism, wanted to change the whole world and believed that if you try, you can turn the mountains together.
Нас познайомили, вона працювала в кав'ярні, а я здобував освіту. І от я вдячний містобудові, що шлях до мого навчального закладу був саме біля тієї кав'ярні, де ми провели не одну годину в розмовах, випили не один літр кави та більш міцних напоїв. Того закладу вже давно нема, а ми досі є одне в одного, і досі віримо, що можна змінити весь світ самотужки.
We were introduced, she worked in a coffee shop, and I was getting an education. And so I am grateful to the city planning that the way to my school was right next to the cafe where we spent more than one-hour talking, drank many litres of coffee and stronger drinks. That institution is long gone, and we still have each other, and we still believe that you can change the whole world on your own.
За весь цей час нас спіткали абсолютно різні пригоди, а подеколи знаходились люди, котрі намагались нас розсварити, зробити ворогами. Я щасливий, що їм це не вдалось і вони просто зникли з нашого життя, а ми виявились більш розумними та... Напевно мудрими. Тому, що багато людей в цьому світі приходять в твоє життя виключно для того, щоб навчити чомусь. Одні вчать, що не можна нікому довіряти, інші вчать ставати сильнішим після підступних дій, треті приносять якесь необдумане шаленство та дії, котрі дітям чи внукам не розкажеш. А є люди, котрі один раз і назавжди.
During all this time we had completely different adventures, and sometimes there were people who tried to quarrel with us, to make us enemies. I'm happy that they didn't succeed and they just disappeared from our lives, and we turned out to be smarter and ... Probably wise. Because many people in this world come into your life just to teach you something. Some teach that you can't trust anyone, others teach you to become stronger after insidious actions, others bring some reckless madness and actions that you can't tell children or grandchildren. And there are people who once and for all.
Хоча і з такими людьми є конфлікти, спільні історії не для всіх та гігабайти компромату на хмарному сховищі. Але кожного дня ти прокидаєшся із впевненістю, що ти не один. Впевненість, що якщо весь світ буде проти тебе є людина, котра ніколи не відвернеться та не покине.
Although there are conflicts with such people, common stories are not for everyone and gigabytes of compromising material in the cloud storage. But every day you wake up with the confidence that you are not alone. The confidence that if the whole world is against you, there is a person who will never turn away or leave.
Я щиро бажаю кожному знайти таку людину, а якщо знайшли, то не втрачати її ніколи. Щоб разом, років у 80, попиваючи дороге віскі та граючи в покер згадувати історії з життя фразою "а пам'ятаєш?". І головне, щоб таких історій було якомога більше!
I sincerely wish everyone to find such a person, and if found, then never lose it. That together, being 80 years old, drinking expensive whiskey and playing poker to remember life stories with the phrase "do you remember?". And most importantly, that there were as many such stories as possible!