Вирішили прогулятись.
Я

Музіка зробила день особливим.
Пройшлися ми потім на Софіївську площу.
Людно, сонячно, але стан якогось нервового напруження, розгубленості, Богдан у мішках, захований.
На Михайлівській експозиція. Ось що нам показує наше місто, скаржиться. Сліпить сонце лежать бомби стоять розгорнуті танки під Монастирем. Та все з жахом. Хоч і бачили, але все одно мовчки злобно розглядають це все.
Пішли ми до Історичного музею, до Десятинної церкви, до нашого історичного місця сили. Прохолодно, ясно сонячно, добре. Знову чудова музика. Стан особливий.
Над Андріївською церквою згустилися хмари.
На узвозі нас застав дощ.
Сховалися у галереї.
Вийшло сонце і з'явилися дві веселки. Чомусь усі так зраділи... Класно. Втім, всі сфотографували всіх на тлі веселок і заспаного зачуханого передсезонного узвозу.
Пройшлися вул.Сагайдачного, вже трохи веселі. Просто купа людей. Співають "Калину". Люди танцюють. Але все одно не весело і все.
Прокотилися на фунікулері.
Знову опинилися на Михайлівській площі. і ось що ми побачили. Ось вам і таємниця та секрет та настрій нашого розумного міста. Ось що в нього серце.
Спустилися обожнюваними всіма Михайлівською вуличкою до Глобуса.
І ось наш Майдан, гарний і Незалежний.
Ми вдома,
Ось хто нас зустрів.
PS Якщо хвилюєтеся, самотні, або радісні і хочете себе показати інших подивитися йдіть, прогуляйтеся Києвом. Разом веселіше.