Привіт, друзі. Я продовжую свою вчорашню розповідь про мандрівку до водоспаду Гук. То ж наступного дня ми з дружиною запланували похід на полонину Хом'яків і, якщо будуть сили, підйом і на саму гору Хом'як. Від місця, де ми зупинилися, туди вело два маршрути - один умовно зелений, тобто найлегшої категорії і другий червоний, складний. Перший мабуть вважається зеленим через те, що значна його частина проходить по дорозі, але сам підйом на полонину, який проходить через ліс, є важким, особливо його останній відтинок, який дуже крутий. Другий маршрут весь час іде лісом в також має кілька важких ділянок, але повністю на статус червоного не заслуговує.
Ми обрали для підйому перший "зелений" маршрут, а "червоним вирішили" спуститися вниз. Ми розпочали похід близько одинадцятої години і пішли по асфальтованій дорозі в напрямку водоспаду Гук. Це був найлегший відтинок маршруту 😄.
Не доходячи 1.5 км до урочища Женець, ми повернули вгору в ліс. Коротенька стежка через ліс вивела нас на поле (я не певен, що це можна називати полем) і ми пішли його краєм. Перед нами вдалині височіла гора Хом'як, позаду теж якісь вершини, на полі квітувало різнотрав'я, а біля стежки вже росли чорниці.
Знову стежка веде нас через ліс:
Початок дороги через ліс виглядає загрозливо через хаотично розкидане каміння на нашому шляху, але насправді іти по ньому було доволі легко. А середина дороги була наче прогулянка бульваром 🙂.
А от фінальний етап підйому був дуже важким, тих двісті метрів ми додали годину. Все через те, що каміння було дуже мало, дорога була глиниста і дуже слизька через нещодавній дощ, а градус підйому дуже високим.
Але ми його подолали 😎
Коли ми нарешті вийшли з лісу, то були дуже втомлені. Але побачені краєвиди компенсували всю втому.
Оскільки ми витратили багато сил, настав час пообідати - обід в нас був простий - хліб, сир, помідор та джерельна вода, але дуже смачний.
Дружина ще раз прикинула чи вистачить їй сил піднятися на вершину (враховуючи зворотній шлях) і відмовилася від цієї задумки. Для цього нам довелося тут заночувати, але ми до цього не готувалися. Натомість ми вирішили здійснити легку прогулянку по полонині в напрямку гори Синяк. Краєвиди були неймовірно красиві, повівав легенький вітерець - іти було дуже легко. А ще ці простори надавали неймовірну енергію, хотілося злетіти в небо!
А ще ми зустріли стадо корів із дзвониками 😄
Прогулявшись полониною туди й назад ми підійшли до підніжжя гори Хом'як. Там розташувався якийсь літній дитячий табір, а ще пункт, де можна було перекусити та випити смачного чаю. Проте ми ще не були голодні, то ж просто пішли дорогою вниз.
Як я вже казав, "червоний" маршрут мав лише декілька складних ділянок, але дуже довго ішов по лісі, то ж коли вже стало вечоріти (а ми вийшли з лісу близько восьмої), то в лісі було доволі темно. Проте ми не сходили із промаркованої стежки і успішно подолали шлях назад.