На відміну від черешень, вишні цього року зародили добре. А у нас ростуть вишні ще й дуже солодкі, як для вишень. Ці вишеньки особливі і вони мають свою історію. Коли ми познайомилися з дружиною, вона жила на орендованій квартирі у Львові. Того року вона змінила чотири квартири і лиш на останній затрималася надовго. На тій квартирі жив фактично і я. Це було на Кайзервальді, є такий затишне місце у Львові в районі Личаківської. Там розташовані особняки або ж небагатоквартирні будинки. Той двоповерховий дім, де ми жили, мав лише чотири квартири, по дві на кожному поверсі. У кожному дворі (а кожен будинок мав зелену зону біля парадного входу, та ще й задній двір) був квітник чи садочок. Так ось, там де дружина орендувала квартиру, росла дуже солодка вишня і ми любили нею ласувати. І постійно згадували її, коли довелося звідти з'їхати.
А коли ми вже були одружені і знали, що будуватимемо свій дім, ми спеціально приїхали туди, де росла ця чудова вишенька і нарізали живців. А мій батько нащепив ними два деревця для нас. Цього року ці дві вишні зародили дуже рясно. Вони родили і раніше, але там було ягід хіба поласувати. Тепер же вистачило і поласувати, і для переробки для тривалого зберігання.
Вишневі деревця, які ми обривали (я, дружина та донечка Даринка) були невисокі, лише трішки вищі за мене, тому їх було дуже зручно обривати.
Вишеньки були дуже соковиті і дуже скоро пальці рук стали червоними від вишневого соку.
Урожай вийшов чималеньким. Ось це лише з одного деревця:
А ввечері ми з дружиною видавлювали кісточки, бо ж для тривалого зберігання кісточки треба видусити. Потім вишні одразу можна використовувати як начинку до різних смаколиків, які готує дружина 😊. Але було дуже пізно, сильно хотілося спати, то ж основну частину ми залишили на завтра (тобто на сьогодні 🤔).
А тепер пора іти чистити решту вишень! 😉