Позавчора мені пощастило зустріти лелеку. Ми ледь не зіткнулися носом до носа (носом до дзьоба, як на те пішло 😆). Довгоногий птах гордовито походжав по галявині перед лісом, вишукуючи якусь поживу у вже достатньо високій траві, а я ... ( хай це залишиться як загадка історії 😉). Але лелека не поспішав втікати, лише почав неспішно відходити від мене, а я захотів його сфотографувати. Проте на телефоні лелека виглядав лиш маленькою, цяткою, то ж я вирішив підійти ближче до чорногуза. Йому це не сподобалося і він змахнув, крилами, відлетівши на метрів двадцять. Мені вдалося сфотографувати його у польоті низько над землею.
Мені так і не вдалося сфотографувати бузька зблизька, був би під рукою фотоапарат із добрячим оптичним зумом, то гарно вийшло б, а так довелося вдовольнитися тим, що є.