Радіти, бо є чого.
Попри всякі негаразди, однозначно варто шукати і зосереджувати увагу на позитивних моментах.
Часто трапляються люди, які мені жаліються. Виходить, що коли хтось нарікає на свої труднощі, то не бачить моєї коляски чи ж короткого волосся. Буває хтось так тужливої розповідає про нежить, що мій параліч ніг сховається 🤭 Часто й не питають, як у мене справи 😂 Гей-гей, співрозмовники вважають Юлю здоровою 😁 Ну і супер. Нехай, бо не ганяюся за тим аби мене жаліли чи сприймали, як смертика. Так, з хворобами треба боротися, але не жити ними чи постійно переживати, що буде гірше.
Краще я комусь розкажу про радість, мир, подорожі, про Небесного тата. А про смуток і так весь світ з усіх сторін трубить, тому не хочу з кимось конкурувати 😜
Останнім часом я тішуся вечірніми прогулянками. Нещодавно побували на ярмарку, де пахло іспанською їжею, хоча традиційного глінтвейну ми так і побачили. Атракціони, музика, натовпи людей. Здається там все світилося: і прилавки, і дерева, і, навіть, песики на руках господарів 🙂 Виглядало все надзвичайно колоритно.
Іншого вечора ми так гуляли по нових вуличках, що знайшли колишню арену для кориди. Називається вона "Монументаль", була створена в 1914 році, а вміщала аж 25 000 людей 😳 Корида в Каталонії заборонена з 2012-го року, а останнє аншлагове шоу на цій арені відбулося в 2011-го. Тепер в цьому приміщенні діє музей з історії тереадорів, а також проводяться різноманітні концерти, конкурси та ін.
Ось такі цікаві вечори і це ще не кінець.
Далі буде ...
Ваша Ю.