Фото ЖК РІч Таун зроблене нашими хлопцями. / Photo of Rich Town made by our guys.
04.04 нам подзвонили і сказали, що є можливість проїхати в Ірпінь.
Хлопці одразу ж купили продукти тривалого зберігання. Частину допомоги нам надали наші друзі-волонтери. І рушили туди, де не були довгі дні, але де живуть їх спогади та мрії.
Раночком 05.04 завезли від нас сільських смаколиків нашим рідним-захисникам в Київ. Хлопцям дужим та мужнім! Хлопцям-атлантам! Неперевершеним сміливцям, нашим янголам-охоронцям!
On April 4 we were called and told that it was possible to drive to Irpin.
The guys immediately bought long-term storage products. Part of our help was provided by our volunteer friends. And they moved to a place where their days were not long, but where their memories and dreams live.
On the morning of April 5, village delicacies were brought from us to our relatives-defenders in Kyiv. Strong and courageous guys! To the Atlantean boys! Unsurpassed daredevils, our guardian angels!
Потім рушили в Ірпінь!
Всі одностайно кажуть, що дивні відчуття в очікуванні: як зустріне місто, де кожен куточок знайомий та рідний!
Ірпінь вистояв, але поранений, змучений, сплюндрований.
Наші хлопці були одними з перших цивільних, кого пустили в Ірпінь.
Антон: "Не було ще гуманітарних машин. Скрізь наші військові, комунальники та оперативні служби. Тіл загиблих вже не було на дорогах. Напевне, мене це заспокоїло. Хоча я готовий був до всього, що бачив в ЗМІ."
Артем: "Ми стояли в комплексі Річ Таун, і з підвалу вийшла дівчинка років 12 з батьком. І почала співати ... В неї був такий професійний "оперний" голос. Вона ним наче прикувала нас до місця. Поки вона співала ми стояли на місці і просто не могли заговорити. Слова пісні пронизували на фоні розбитих стін рідних домівок. Недалеко зупинялися військові. Все відбувалося наче в паралельній реальності."
Все, що привезли, віддали сусідам - жителям Річ Тауна. Радію, що ті, з ким жили, кого знали, ті, хто залишилися в комплексі - живі!!!
Then we moved to Irpen!
Everyone unanimously says that strange feelings are waiting: how to meet a city where every corner is familiar and native!
Irpen survived but was wounded, exhausted, and plundered.
Our guys were one of the first civilians to be allowed into Irpin.
Anton: "There were no humanitarian vehicles yet. Our military, communal services, and operative services were everywhere. The bodies of the dead were no longer on the roads. I must have been reassured. Although I was ready for everything I saw in the media."
Artem: "We were standing in the Rich Town complex, and a 12-year-old girl came out of the basement with her father. And she started singing ... She had such a professional" opera "voice. She seemed to chain us to the place. places and just could not speak. The words of the song pierced the background of the broken walls of their homes. The military stopped nearby. Everything happened as if in a parallel reality."
Everything that was brought was given to the neighbors - the residents of Rich Town. I am glad that those with whom they lived, those they knew, and those who remained in the complex are alive!!!