Привіт, друзі!
Сьогодні другий день нашої поїздки Вінничиною, і ми вже їдемо додому. Мене переповнюють емоції і враження. Після двох місяців сидіння вдома це були незабутні два дні, наповнені вітром і спекою, співом пташок і пахощами цвіту. Розмаїття нашої країни вражає: красивенні палаци, парки із двохсотлітніми деревами, безкраї поля, порізані балками, річечками і ставками, вкритими тополиним пухом і лататтям. Все навколо цвіте: іриси, шипшина, жасмин, ромашки, маки і ще безліч польових квітів. І все воно кличе, манить зеленими тунелями польових доріг, що ведуть просто у небо, зачаровує пахощами бузини, і ти, переповнений враженнями, не чуєш втоми в ногах, голоду і спраги, а все їдеш і їдеш, поки не сяде сонце в очерет. А тоді раатом відчуваєш разом всю втому і задоволення.
Отак вчора увечері ми заселились у готельний номер, страшенно голодні і втомлені. Хотілось прийняти душ, поїсти і впасти на ліжко. Але втома злетіла в один момент, коли я побачили у себе в шиї кліща.
З цим коронавірусом ми геть забули про іншу небезпеку. Чоловік спробував його дістати, але дістав лише частину. Голова від переляку варила слабо, тому я спочатку подзвонила в страхову, потім на 103, а потім поїхала шукати лікарню швидкої допомоги. Під стресом мені це вдалося не зразу. Наглухо зачинені двері з написом "Цілодобово", вхід з двору, ні не той, і будинок не той, а мені кудись вздовж будови...
Зрештою, кліща дістали. Сказали змащувати йодом, а якщо місце укусу напухне і підніметься темпераьура, їхати одразу в інфекційну лікарню.
Ми повечеряли і запили стрес пляшкою несповівано дуже спачного домашнього грузинського вина, яке виробляється тут таки у Вінницькій області.
Спала я погано, всю ніч згадувала, що лікарі призначали дочці, коли в неї знайшли кліща, прислухалася, де болить чи чухається. Переконувала себе, що у мене є імунітет, бо в дитинстві мене вже кусав кліщ. Зранку довелось шукати каву і неквапом збирати докупи плани.
Але варто було виїхати за місто, як магія повернулася. І знову весь день з фотоапаратом, по пилюці і кропиві, бруківці і уламках цегли. Тільки зараз відчуваю, як гудять ноги. Ще трохи, і будемо вдома. Хочеться домашньої їжі і спати. Але спочатку проведемо один одному огляl, сподіваюсь нічого зайвого не знайдеться 😉
Гарного Вам вечора і до завтра!
