Привіт! За вікном ще одна дощова субота. Здається, що цього року ми так і не відмовимось від гарячого чаю з лимоном на користь холодного мохіто. Що ж, сидячи вдома, можна погортати альбом спогадів. Сьогодні для щотижневої ініціативи #SaturdayMemories, авторка якої 
Hi there! Another rainy Saturday outside the window. It seems that this year we will not abandon hot tea with lemon in favor of ice mojito. Well, staying at home, I can flip through an album of memories. Today for the weekly initiative #SaturdayMemories, started by
Підйом був одноденний і запланований заздалегідь. Але прогноз на другу половину дня був невтішний. Обіцяли дощ. Авто підвезло нас до початку маршруту, а далі самі - вперед і вгору! :)
Наш гід людина дуже серйозна і надзвичайно відповідальна. Не знаючи рівня підготовки кожного учасника і стану здоров'я, він не хотів ризикувати, розтягуючи подорож, тому з самого початку тем був вибраний доволі бадьорий. Я завжди в таких випадках дуже тривожуся за те, щоб не бути в групі найслабшою ланкою і не сповільнювати усіх. Хоча маю підозру, що кожен потай думав те саме.
The ascent was one day long and planned in advance. But the forecast for the afternoon was disappointing. They promised rain. The car took us to the beginning of the route, and then ourselves - onward and upward! :)
Our guide is a very serious person and extremely responsible. Not knowing the level of readiness of each participant and the state of health, he did not want to take risks stretching the journey, so from the beginning, the pace was chosen quite cheerful. In such cases, I am always very worried about not being the weakest link in the group and not slowing down everyone. Although I suspect that everyone secretly thought the same thing.
Виявилось, що правильно вибраний темп для всієї групи є надзвичайно важливим. Якщо йти занадто швидко чи занадто повільно, втома буде більшою.
Спершу маршрут пролягав через густий ліс. Перший кілометр був дуже гарячим, адже у лісі волого і вітру немає, а ми ще не звикли до навантаження. На щастя, перша зупинка була біля гірського джерела. Але втамовувати спрагу джерельною водою треба обережно, бо вона дуже холодна. Її треба пити маленькими ковточками і дуже повільно. Лайфхак: щоб ефективніше охолонути, краще полити холодною водою зап'ястя та внутрішню частину ліктя - місця, де шкіра тонка і судини ближче.
It turned out that the right pace for the whole group is extremely important. If you go too fast or too slow, fatigue will be greater.
At first, the route ran through dense forest. The first kilometer was very hot, because it is very humid and no wind in the forest, and we are not used to the load. Luckily, the first stop was at a mountain spring. But quench your thirst with spring water carefully, because it is very cold. It should be drunk in small sips and very slowly. Lifehack: to cool down more effectively, it is better to moisten the wrists and the inside of the elbow with cold water - places where the skin is thin and the vessels are closer.
Коли вийшли з лісу, прямо перед нами постала наша перша ціль - хребет Шпиці. Перша, тому що друга частина походу Ребра була під питанням через погоду. Під час сильного дощу спускатись через зарослі жерепу дуже неприємно і небезпечно.
When we came out of the forest, our first goal appeared right in front of us - the Spitz ridge. The first, because the second part (the Ribs ridge campaign) was in question due to the weather. It is very unpleasant and dangerous to go down through the mountain pine during heavy rain.
Отже, бадьорий темп, зупинки через рівні проміжки часу. Всі тримаються разом. Робити фото в такому режимі, скажу чесно, справа невдячна, а особливо якщо треба хочется змінити об'єктив. Ти або вибиваєшся вперед і зупиняєшся фоткати, поки решта групи тебе доганяє, або відстаєш і доганяєш групу.
So, a brisk pace, stopping at regular intervals. Everyone sticks together. To take a photo in this mode, frankly speaking, is ungrateful, especially if you want to change the lens. You either push forward and stop taking pictures while the rest of the group catches up with you, or you fall behind and catch up with the group.
Завдяки нашому гіду ми навіть встановили рекорд. Останній стрімкий підйом за 18 хвилин. Сама вершина, тобто найвища точка, знаходиться трохи правіше на пологому хребті і має висоту 1863м. Не знаю, чи враховувалось це каміння, зате добре видно, де це місце. Всі по черзі фотографуємось.
Thanks to our guide, we even set a kind of time record. The last rapid ascent in 18 minutes. The very top, i.e. the highest point, is located a little to the right on a ridge and has a height of 1863 m. I don't know if these stones were taken into account, but they clearly point where this place is. Here everyone takes picture.
Але фото на вершині - це формальність, адже справжня мета - це видовищні скелі. Коли я побачила їх наяву, я була просто в шоці. Їх не можна назвати красивими, чи зловісними, я свої еморції не можу передати словами. Це було щось настільки несхоже на все, що я досі бачила в Карпатах, що просто вау.
But the photo at the top is a formality, because the real aim is spectacular rocks. When I saw them in reality, I was just shocked. They can't be called beautiful or sinister, I can't express my emotions in words. It was something so unlike anything I've ever seen in the Ukrainian Carpathians that it's just WOW.
Найсміливішим гід запропонував вилізти на окрему скелю, щоб сфотографуватись. Зрештою полізли всі, навіть ті, хто справді боявся. Адже хто зна, чи ще колись випаде така можливість?
For the most daring, our guide offered to climb a separate rock to take pictures. In the end, everyone climbed, even those who were really scared. After all, who knows if there will ever be such an opportunity?
Фотосесія на скелях зайняла досить багато часу. Що поробиш, туристи... Тому на Ребра вирішили не йти. Хмари кружляли навколо, а в горах ніколи не можна бути впевненому в прогнозі.
Ще одне фото на згадку з нашим гідом. Це був єдиний тур, коли ми ходили в гори всі разом: я, чоловік і моя донька. Такі дорогі спогади...
The photo shoot on the rocks took a while. Can't be helped, just tourists ... That's why we decided not to go to Ribs. Rainy clouds circled around, and in the mountains you can never be sure of the forecast.
Another photo in the memory of our guide. It was the only tour when we went to the mountains all together: me, my husband and my daughter. Such precious memories ...
Врешті, дощу так і не було. Небо розпогодилось, але ми вже неквапились. По дорозі вниз зробили зупинку на полонині, змогли спокійно насолодитись краєвидом.
In the end, there was no rain. The sky cleared, but we were in no hurry. On the way down we made a stop on the meadow, were able to enjoy the landscape.
За останній рік я неймовірно скучила за нашими горами. Подорожі в інші країни - це завжди цікаво і захоплююче, але рідні гори не замінить ніщо...
Over the last year, I have missed our mountains very much. Traveling to other countries is always interesting and exciting, but nothing will replace the native mountains ...
