A ray of sun peeked out from behind a tree, illuminating the darkness of the forest. There was a smell of spring humidity in the air. Eve closed the window, making herbal tea for herself while continuing to enjoy the beautiful pictures of the evening.
She comfortably seated herself in a rocking chair, wrapped in plaid. It has always been her dream - to have a straw-style room with wooden beams and hanging baskets of herbs that are dried for tea, while filling the room with the wonderful scents of flowers and her youth ...
A woman who is far beyond forty ... Far beyond forty, but still young at heart, only wiser. Wiser for love! First of all to myself)
... She transferred of her thoughts to her childhood. Eve was the second child in the family, the younger sister of the first expected girl, and unwanted ... No, not that she felt unloved! No. But when her mother told her about her sin, which had plagued her all her life, about her desire to get rid of her during the first months of pregnancy, it provided the ground for thinking and explaining why she felt so precarious and guilty ... She was a white crow in a family unlike any other and an uncomfortable child who lived in her fictional world, where she stayed with fabulous princes and awaited them ...
She had poor health and was always sick with atypical illnesses that appeared and disappeared, and remained as mysteries to her parents as Eve herself. It was then, when she was a teenager, that she became fascinated with the study of medicinal herbs and the study of psychosomatics of diseases ...
... The ringing voice of an unknown forest bird brought Eve back to reality. Tonight is her lonely evening (because tomorrow her children will return from the journey and the day will be filled with voices, emotions, stories, gifts ...) and she has thoroughly enjoyed every moment of the journey into the past, which is an integral part of her "today". A woman - so her friends told about her, who had luck in life...
(To be continued )
Промінь сонця грандіозно виглянув з-за дерева, освітлюючи темряву лісу. В повітрі пахло весняною вологістю. Єва закрила вікно, заварила собі чаю, продовжуючи насолоджуватись картинами вечора. Вона зручно вмостилась в кріслі качалці, закутавшись в плед. Це завжди було її мрією - мати кімнату в солом'яному стилі з дерев'яними балками, на яких висять корзини з травами, які висушуються для чаю, водночас наповнюючи кімнату дивовижними запахами квітів та її юності...
Жінка, якій далеко за сорок... Далеко за сорок! Але в душі все ж така юна, лише мудріша. Мудріша на любов! Насамперед до себе )
... Вона перенеслась думками в своє дитинство. Єва була другою дитиною в сім'ї, молодшою сестрою першої очікуваної дівчинки, і небажаною...Ні, не те щоб вона почувала себе нелюбимою! Ні. Але коли мама розповіла їй про свій гріх, який обтяжував її все життя, про своє бажання позбутись її на перших місяцях вагітності, це дало грунт для роздумів і пояснень чому вона, така красива, почувалась невпевнено і начебто винною...
Вона була білою вороною в сім'ї, не схожою на інших і незручною дитиною, яка жила в своєму придуманому світі, де перебувала з казковими принцами і в очікуванні їх... Вона мала слабке здоров'я і завжди хворіла нетиповими хворобами, які з'являлись і зникали, так і залишившись загадками для її батьків, як і сама Єва. Саме тоді, в підлітковому віці, вона захопилась вивченням лікарських трав і дослідженням психосоматики захворювань...
...Голос невідомої лісової птахи повернув Єву до реальності. Сьогодні її вечір самотній ( бо завтра повернуться з подорожі її діти, і день заповниться голосами, емоціями, розповідями, подарунками...) і вона насолоджувалась сповна кожним моментом подорожі в минуле, яке є невід'ємною частиною її "сьогодні" .. Жінка, як кажуть її друзі, якій повезло...
(Далі буде)