The last autumn rose peeked out of the wire fence and gave me its soft pink beauty ... The rustle of dry chestnut leaves underfoot, and among them a green grasshopper! What a beauty and magic of autumn. I walked and thought about the ephemerality of life and a slight sadness was in my heart. Winter is approaching and soon I will move to live in the city, in my apartment, because my summer house is getting colder every day. And here will remain my father, who is 80 years old, to live alone in his old house ... I went from town to village and such thoughts were in my head. And so I came to the yard and heard the following words: bad news! my cousin died, we're going to the funeral tomorrow!
Остання осіння троянда визирнула з дротяного паркану і подарувала мені свою ніжно рожеву красу... Шурхотіння сухого каштанового листя під ногами, а серед них зелений коник стрибунець! Яка краса і магія осені. Я йшла і думала про швидкоплинність життя і легкий сум був в моєму серці. Наближається зима і вже скоро я переїду жити в місто, в мою квартиру, тому що мій літній будинок стає з кожним днем все холоднішим. І тут залишиться мій батько, якому 80 років, жити один в своїй старій хаті... Я їхала з міста в село і такі думки були в моїй голові. І ось Я прийшла на подвіря і почула такі слова: погана новина! помер мій двоюрідний брат, завтра йдемо на похорон!
That's how we always meet our relatives unexpectedly at someone's funeral ... It's always unpredictable and changes plans. The last trip to a place of rest. As we say: to spend the last journey ... And before we met more often at weddings. Now the opposite. Suddenly the phone rings and again unexpected news ... Like roulette. Who's next ?!
Ось так завжди несподівано ми зустрічаємось з нашою родиною на чиїгось похоронах... Це завжди непередбачувано і міняє плани. Остання подорож до місця спокою. Як ми говоримо: провести в останню путь... А раніше ми частіше зустрічалися на весіллях. Тепер навпаки. Раптом звенить телефон і знову несподівана новина... Як рулетка. Хто наступний?!
A place of peace and quiet ... No worries here! Beautiful red wild grapes hugging a pine trees. And everyone present at the last sermon of the priest reflects on the phenomenon of death at this moment ...
I come back and now I appreciate this moment even more! I live!!! I see this beauty, these flowers at sunset ...
Місце спокою та тиші... Тут нема турбот! Красивий червоний дикий виноград обіймає сосни. І кожен присутній на останній проповіді священника роздумує над феноменом смерті в цю мить...
Я повертаюся і зараз ще більше ціную цей момент! Я живу!!! Я бачу цю красу, ці квіти на заході сонця ...
For some reason I remembered a film I saw in my youth, based on the detective novel by English writer Agatha Christie, written in 1939 and published in London under the title "Ten Little Niggers". People on Earth, too, as on the island ... Everyone knows that they will die, but no one knows when ... But we are saved from panic by faith in the Lord, and faith that we will have eternal life, thanks to Jesus Christ, for them who believes.
The Bible says: be vigilant, for no one knows when your life will end. But love stops time and makes us brave, only love will live forever, only LOVE we can take with us ...
Чомусь я пригадала фільм, який я бачила в юності, поставлений по детективному роману англійської письменниці Агати Кристі, написаний у 1939 році та виданий у Лондоні під назвою «Ten Little Niggers». Люди на Землі теж, як на острові... Всі знають, що помруть, і ніхто не знає коли... Але нас рятує від паніки віра в Господа, і віра в те, що ми маємо життя вічне, яке ми отримали дякуючи Ісусу Христу! В Біблії написано: будьте пильні, бо ніхто не знає коли закінчиться ваше життя. Але любов зупиняє час і робить нас сміливими... Лише любов буде жити вічно, лише ЛЮБОВ ми зможемо забрати з собою...
