Severe November with its short days and gray evenings... But this depressive month turned out to be the most gentle in the whole year, if we compare expectations and reality... We had a cold summer, October with frosts.
And November was quite warm and, most importantly, dry. I don't remember any prolonged rains. And the snow fell at the end of the month and melted almost immediately. Actually, this weather made life much easier for me and my cats in the village.
Строгий листопад з його короткими днями і сірими вечорами... Але саме цей депресивний місяць видався найбільш лагідним у цілому році, якщо порівнювати очікування і реальність... Холодне літо, жовтень із заморозками.
А листопад був доволі теплим і що саме головне — сухим. Затяжних дощів не пам'ятаю. А сніг випав наприкінці місяця і майже одразу розтанув. Власне ця погода дуже полегшила життя мені і котам у селі. Ми всі не надто любимо вологість.
It was a sunny day after the frost.
Probably, for the first time in my life at this time of year I went looking for... mushrooms.
An example was given to me by my acquaintance who picks mushrooms even in winter:) But of course, my main task was to breathe crystal clear air and turn off unnecessary thoughts...
There is a lot of wildlife in my blog. It may seem that I never go to the city. But it is not so. But unfortunately, all my time in the city (2-2.5 days a week) I devote to homeless animals (treatment, transportation, cleaning in our mini-shelter). I have no time for entertainment or cultural events.
Therefore, this is not the first time I write and show this forest. Because it is good here! The majestic reality has frozen here.
То був сонячний день. Після заморозків. Мабуть, вперше в житті у таку пору року я пішла шукати... гриби. Приклад мені подав один знайомий, який збирає гриби навіть узимку:)
Та звісно моє головне завдання було — дихати кришталево чистим повітрям і вимкнути непотрібні думки...
У моєму блозі багато дикої природи. Може скластися враження, що я ніколи не буваю в місті. Але це не так. Та на жаль весь свій час у місті (2-2,5 дні на тиждень) я присвячую бездомним тваринам (лікування, перевезення, прибирання у нашому міні-притулку). Я не маю часу на розваги чи культурні події. Поки що так.
Тому я пишу і показую вже не вперше цей ліс. Бо тут добре! Тут застигла і велична реальність. Тут все справжнє.
It is sunny and light in the forest. The forest is so defenseless and as if naked when the leaves fall, but there is no snow yet. Everything is as laconic and ascetic as possible.
At first glance, nothing interesting! But you should look more closely at the details... At other forms of life. And you understand that even in winter this life does not stop!
У саду перші заморозки...
А у лісі сонячно і світло. Ліс такий беззахисний і ніби голий, коли опадає листя, але ще немає снігу. Все максимально лаконічне, аскетичне.
На перший погляд, нічого цікавого! Але варто придивитися уважніше до деталей... До інших форм життя. І розумієш, що навіть взимку це життя не зупиняється!
По всьому лісі прямо під ногами знаходжу рядовки димчасто-сірі гігантського розміру. Нічний заморозок перетворив ці гриби на камінь... Вони вкриті кіркою з льоду і це так незвично. З сірого їх колір перетворився на бежевий.
Frozen Clitocybe nebularis. They are really hard as rocks from the ice...
Then my attention is drawn to a huge fallen tree.
At the very bottom of the trunk, a family of mushrooms has settled, I don't know their names, but they look very beautiful. The death of a tree gives life to mushrooms. This often happens.
Аж ось мою увагу привертає величезне повалене дерево.
В самому низу стовбура поселилась сім'я грибів, назви їх я не знаю, але виглядають дуже красивими. Смерть дерева дає життя грибам. Так часто буває.
It is still quite clear and sunny around. Pines, beeches, hornbeams, birches stand so meekly and accept all the changes in the weather.
And the sun in autumn is always very bright. It has no obstacles in the form of leaves and seems to flood everything around.
А навколо ще досить ясно та сонячно. Сосни, буки, граби, берези стоять так покірно і приймають усі зміни погоди.
А сонце восени завжди дуже яскраве. Воно не має перешкод у вигляді листя і ніби заливає собою все навколо.
I had the idea to go to the bridge built over a deep ravine.
The old forest has turned into a thicket. Once there was a clearing here... Then birches and aspens grew. Surprisingly, among these young birches there are a lot of fallen ones. But it is on the fallen trees that you can find interesting representatives of the mushroom kingdom!
У мене виникла ідея піти до моста, зведеного через глибокий яр і заодно оглянути ту місцевість, чи не ростуть там якусь незвичні грибочки.
Старий поважний ліс змінився на хащі. Колись тут була вирубка... Потім виросли берези та осики. Дивно, але серед цих молодих берізок дуже багато повалених. Зате саме на повалених деревах можна знайти цікавих представників грибного царства!
A family of young pale Tremetes versicolor.
I unexpectedly came across a family of old beautiful honey mushrooms!
It is probably the species Armillaria ostoyae.
This mushroom is "friends" with birch. Fomitopsis betulina.
It is a mystery to me why all the birches here grow in bunches, several from one root. Like grass...
This leads to interesting effects. The trunks either go in one direction or in different directions, reaching for the sun... Of course, this does not add strength to the trees and they often fall from the wind. Combined with the frost on the grass, it all creates a slightly strange and gloomy impression!
Для мене є загадкою і цікавинкою, чому всі берези тут ростуть пучками, по кілька штук з одного кореня. Мов якась трава... В інших місцях, де росте молодий березовий гай, кожне дерево окремо.
Це призводить до цікавих ефектів. Стовбури або йдуть в одному напрямку, або в різні сторони... Звичайно, це не додає сили деревам і вони часто падають від вітру. В поєднанні з інеєм на траві це все складає трохи дивне та похмуре враження!
Для мене прогулянка недаремно, якщо вдалось знайти щось нове!
Наприклад отакі красиві опеньки цегляного, майже червоного кольору, з зеленуватими пластинами. Біля поваленого дерева їм дуже затишно.
My new "friend" Hypholoma lateritium
A bright, but inedible mushroom...
And then there's the bridge in the distance. A kind of border between two villages and two parts of the forest. There's a very deep ravine here... If you're afraid of heights, you'll feel a little uneasy on this bridge at first.
I was here last golden autumn and this summer. This place is impressive in its own way in every season. And now, when the trees are bare, an interesting effect appears. The gray cords of the bridge are very similar to tree branches. Such a fusion of man-made and wild nature!
Аж ось і міст вдалині. Своєрідна межа між двома селами та двома частинами лісу. Тут дуже глибокий яр... Якщо боїшся висоти, то спочатку трошки не по собі на цьому мосту.
Я була тут торік у час золотої осені і цього літа... В кожну пору року це місце по своєму цікаве. А зараз, коли дерева голі, то постає цікавий ефект. Сірі шнури моста є дуже схожими на гілки дерев. Отаке злиття створеного людиною і природою!
But my eyes were focused on the mushrooms:)) I won't show all of them today, so as not to burden the story.
But these little ones caught my attention. They grew right on the wooden plank that supports the bridge... Tiny, bright orange, strong.
Та мій погляд був зосереджений на грибах:)) Не всі з них я сьогодні покажу, щоб не обтяжувати розповідь.
Але мою увагу привернули такі малюки. Вони виросли прямо на дерев'яній дошці, яка є опорою моста... Крихітні, яскраво оранжеві, міцні.
It was time to turn back.
Since it is not so pleasant in the forest at dusk, I chose the path through the pasture.
And it was not in vain. I found myself on the border of two worlds and two seasons! It was winter under my feet! The frost on the grass had not melted in a day. But in the distance I could see red spots. The leaves still hung on the trees, as evidence of autumn. The fields, the town in the distance, the forest, the clearing with perennial grass under my feet... All this, if you look closely, was striking in its modest diversity.
Настав час повертатися назад. Сонце швидко опадає за горизонт.
Оскільки в сутінках в лісі не так приємно, то я обрала шлях через пасовисько.
І це було недаремно. Я опинилася на межі двох світів і двох пір року! У мене під ногами була зима! Іній на траві так і не розтанув за день. Але вдалині виднілися руді плями. Це на деревах ще висіло листя, як свідчення про осінь.
Поля, містечко вдалині, ліс, поляни з багаторічною травою в мене під ногами... Це все, якщо уважно придивитися, вражало своїм різнобарв'ям. Хоч кольори і скромні, пастельні, не літні.
Я дуже сподіваюся, що вам теж сподобається!
Така гарна ця планета і така нещасна. Нещасна через людей. Недобрих людей. А чи може добро перемогти зло? Чи лише в казках.
I hope you will like my shots! This planet is so beautiful and so unhappy. Unhappy because of people. Unkind people. And can good triumph over evil?
Care yourself and our Earth!
Thanks for your visit and support!💙💛
You can read more about mushrooms which I mentioned in my post here.
Clitocybe nebularis
Trametes versicolor
Armillaria ostoyae
Fomitopsis betulina
Hypholoma lateritium