Hi friends! Sometimes you don't have to pack your bags and fly or drive far to travel. You can just walk in the center of your hometown. Especially if it is ancient and filled with beautiful architectural monuments!
That's what my daughter and I did recently.
Привіт, друзі! Іноді для того щоб подорожувати не обов'язково пакувати валізи і летіти чи їхати кудись далеко. А можна просто погуляти у центрі рідного міста. Особливо якщо воно старовинне і наповнене красивими пам'ятками архітектури! Так ми і зробили нещодавно з донькою.
We met in the heart of our Lviv - on Rynok Square. A beautiful place, because most of the houses were built here in the 16th-18th centuries. But that day we planned to get to some ancient temple, where we had not been for a long time!
Ми зустрілися у серці нашого Львова - на площі Ринок. Красиве місце, адже більшість будинків постали тут у 16-18 століттях. Але у той день ми планували потрапити у якийсь старовинний храм, де давно не бували!
Monument to the archer. In Lviv was the first World's Championship in Archery in 1931.
Monument to the goddess of hunting Diana.
First, we walked down Ruska Street and found ourselves in the courtyard of the Church of the Assumption, which is a great example of the Renaissance. There used to be a spiritual center of Ukrainians here. I like the grandeur and calm harmony of a small church and a high bell tower. The church was closed (due to quarantine it was opened only during worship services), and restoration is also taking place here. And it's great!
Спочатку ми пішли по вулиці Руській і потрапили у подвір'я Успенської церкви, що є чудовим зразком Ренесансу. Тут колись був духовний центр українців. Мені подобається велич і спокійна гармонія невеликої церкви, схожої до неї каплиці і високої вежі-дзвіниці. Церква була зачинена (через карантин тут відкрито лише під час богослужінь), а також тут проходить реставрація. І це чудово!
This tram used to have a cafe and a souvenir shop. But it has long been closed. Here, near the monument to the first printer Ivan Fedorov, is a market for old books.
У цьому трамвайчику колись були кафе та крамниця сувенірів. Але він давно вже зачинений. Тут, біля пам'ятника першодрукарю Івану Федорову знаходиться ринок старих книжок.
Our attention was drawn to the Church of St. Michael, which stands high on a hill. The streets of our city are located as if on different levels, terraces. The center lies in the valley, and the lower and higher hills are scattered around. There, near the church, the sun was still shining, although in many other places there was already shadow. We were getting cold, so the weather helped us make a choice!
Нашу увагу привернула церква Михаїла, що стоїть високо на пагорбі. Вулиці нашого міста розташовані немов на різних рівнях-терасах. Центр лежить у долині, а навколо розкидані нижчі та вищі пагорби. Там, біля церкви досі світило сонце, хоча в багатьох інших місцях вже була тінь. Нам ставало холодно, отож погода допомогла зробити вибір!
We are walking down Pidval'na Street! Once in the Middle Ages here was already a city boundary, high walls and ramparts. And after all this was dismantled, beautiful houses in the style of historicism appeared on the site of the ramparts.
Ми йдемо по вулиці Підвальній! Так, колись у Середньовіччі тут вже була межа міста, високі мури і вали. А після того як усе це розібрали, на місці валів з'явилися гарні будинки у стилі історизму.
I caught myself thinking that I had never been inside the Church of St. Michael, although I always paid attention to this building, because it is so slender, bright and so high. It can be seen from many different parts of the city!
Coming closer, we looked at the sculptures of saints on the facade and admired the landscapes of the city from this point.
Я впіймала себе на думці, що ніколи ще не була у церкві Михаїла, хоча завжди звертала увагу на цю будівлю, адже вона така струнка, світла та ще й так високо поставлена. Її видно з багатьох різних точок міста!
Підійшовши ближче ми розглядали скульптури святих на фасаді, двір і краєвиди міста з цієї точки.
The church is built in the shape of a basilica, ie it is rectangular in plan, consists of three naves, the middle one is higher and the side ones are lower. In front of the facade is decorated with two towers, topped by beautiful spiers. The facade is divided into tiers by cornices, and its verticality is enhanced by pilasters.
Harmonious building, not overloaded with details, but at the same time solemn and festive.
It is wonderful that the temple was open. Baptisms just ended there and people were doing a photo shoot. We took the opportunity to look into all the nooks and crannies of this majestic church.
Церква побудована у формі базиліки, тобто вона прямокутна у плані, складається із трьох відділів - нефів, середній вищий, а бічні нижчі. Спереду фасад прикрашають дві вежі, увінчані гарними шпилястими бароковими вежами. Фасад поділений на яруси карнизами, а його вертикальність підсилюють пілястри доричного ордену. Гармонійна будівля, не переобтяжена деталями, але водночас урочиста і святкова.
Це чудово, що храм виявився відкритий. Там якраз закінчилися хрестини і люди робили фотосесію. Ми скористалися нагодою заглянути у всі закутки цієї величної церкви.
A little history.
The Catholic Order of Barefoot Carmelites appeared in Lviv in 1613. At first they built a wooden church, and in 1634 they began construction of a large brick monastery and a church on a hill outside the city. Funds for the construction were provided by rich people, such as Jacob Sobieski (father of Polish King Jan III) and King Wladyslaw IV Vaza and others.
The author of the project is considered to be the architect of Italian origin Jan Pokorovich or his father Adam Pokora.
In 1648 the monastery was captured by the Cossack troops of Bohdan Khmelnytsky, but it withstood the Turkish siege in 1672. The city was later attacked by the Swedes in 1704. First of all, the army captured this monastery, because it was good to fire from it.
Трохи історії. Католицький Орден кармелітів босих з'явився у Львові у 1613. Спочатку ченці побудували невеликий дерев'яний костел в іншому місці. А у 1634 році розпочали будівництво великого цегляного монастиря та костелу на пагорбі за межею міста. Кошти на побудову храму давали багаті люди, наприклад Яків Собеський (батько польського короля Яна ІІІ) і король Владислав ІV Ваза.
Автором проекту вважають архітектора італійського походження Яна Покоровича або його батька Адама Покори. Ченці випросили у короля дозвіл зробити ще один прохід у мурах міста - Босацьку хвіртку, щоб скоротити собі шлях (звісно зараз ні хвіртки, ні мурів немає, їх розібрала австрійська влада вкінці 18 століття).
У 1648 році монастир здобули козацькі війська Богдана Хмельницько, проте турецьку облогу 1672 монастир витримав. Згодом на місто напали шведи у 1704 році. В першу чергу король захопив цей монастир, адже з нього добре було вести обстріл. Після цього місто було здобуте, пограбоване і Львів майже на сто років потрапив в економічну кризу...
The temple was often destroyed by enemies. Therefore, the vaults were finally made only in 1717, and in the thirties of the 18th century the monk Benedict Mazurkevich painted the walls. Wooden benches, pulpits and confessionals also date from this period.
With the arrival of Soviet power in our city, the monks left for Poland. The monastery and the church were closed. in the church made a warehouse. Instead, in the courtyard of the monastery, in the garden, a hippie meeting took place. There they listened to rock music, which was banned in the USSR. There were even two All-Union congresses of hippies in this place in the 70s, which was called the Republic of the Holy Garden!
The Studite Brothers Monastery of the Greek Catholic Church has been here since the 1990s. The church is dedicated to Archangel Michael and St. Joseph the Betrothed.
Храм часто руйнували вороги. Тому остаточно склепіння зробили лише у 1717 році, а у тридцятих роках 18 століття монах Бенедикт Мазуркевич зробив розпис інтер'єру. Із цього періоду походять також дерев'яні лави, амвон і сповідальниці.
З приходом радянської влади у наше місто ченці виїхали до Польщі. Монастир і церкву закрили. В церкві зробити склад. Натомість у подвір'ї монастиря, у саду відбувались збори хіпі. Там вони слухали рок-музику, яка була заборонена в СРСР. Навіть було два всесоюзних з'їзди хіпі у цьому місці у 70х роках, яке назвали Республіка святого саду!
Із 90х років тут є монастир Братів Студитів греко-католицької церкви. Церква присвячена Архістратигу Михаїлу та святому Йосифу Обручнику.
Looking at the murals, I realize that they are valuable and ancient. And they also need restoration. The painting of the vault in the central part was restored. There the colors are brighter. It depicts a dove symbolizing the Holy Spirit descending on the apostles. In other paintings it is often difficult to guess the plot, because they are very pale.
Розглядаючи фрески, я розумію, що вони є дуже цінні і старовинні. А також вони потребують реставрації. Розпис склепіння у центральній частині здається було відреставровано. Там кольори більш яскраві. Там зображено голуба, що символізує Святий Дух, який сходить на апостолів. Натомість на інших розписах часто важко відгадати сюжет, адже вони дуже бліді.
The church is decorated with side altars with images of saints. In the main altar there is an icon of the Virgin Mary with Jesus on a beautiful red background. White marble columns on both sides and a black altar create a feeling of solemnity.
Церкву прикрашають бічні вівтарі зі зображеннями святих. У головному вівтарі є ікона Діви Марії з Ісусом на гарному червоному фоні. Білі колони по обидва боки і чорний мармуровий вівтар додають строгості і урочистості.
I also liked this 3D effect, which I tentatively called a "painted sculpture". It is often difficult to determine whether there is a stucco above us or a picture. This technique was common in the Baroque era and added even more splendor to the interior.
Мені сподобався також такий 3D ефект, який я умовно назвала "намальована скульптура". Часто важко визначити, чи над нами є ліпнина чи це малюнок. Такий прийом був поширений в епоху бароко і додавав інтер'єру ще більшої пишноти.
Leaving the church we were in a good mood and went for a walk to the Powder Tower. This is a massive stone building that has survived from the Middle Ages. There used to be many such towers. And then people's lives depended on them. And now it's just a romantic detail from the past. The tower is guarded by two sleeping lions. The lion is a symbol of our city. Mostly they either smile or sleep. These are the most hospitable lions in the world!
Вийшовши із церкви ми мали гарний настрій і ще пішли прогулятись до Порохової вежі. Це масивна будівля з каменю, що збереглась із Середньовіччя. Колись таких веж було багато. І тоді від них залежало життя людей. А тепер - це просто романтична деталь з минулого... Вежу сторожують два сплячих леви. Лев це є це символ нашого міста. Переважно вони у нас або усміхаються або сплять, це найбільш гостинні леви на світі!
The evening came unexpectedly fast. We wanted to see another ancient church, but we didn't have the strength for a detailed photo session. I hope that next time we will get to new beautiful places in Lviv!
Thank you for your reading!
Вечір настав несподівано швидко. Ми хотіли оглянути ще одну старовинну церкву, проте на детальну фотосесію вже не було сил. Сподіваюся, іншим разом ми з вами потрапимо в нові красиві місця Львова! Дякую вам за читання!
