Time flies very quickly... The grass is growing like wildfire. To be honest, the "jungle" season will soon begin, which I don't really like, because it's a constant struggle with the grass.
Yesterday I spontaneously decided to come to the village (once again I'm convinced that everything works out very well if it's spontaneous! What do you think?)
The cats were without me for 2 full days and I was already very worried about them. I left plenty of food and I wasn't worried that they would starve, but that they would go somewhere far.
The cats were happy to see me, but it feels like they are self-sufficient. They were all either near the house or inside... Last year, some of the furry ones went quite far to the neighbors and that's not very good!
And now they are a year older and have become more domestic...
Час дуже швидко летить... Дерева відцвіли. Трава росте, як на дріжджах. Чесно кажучи, скоро почнеться сезон "джунглів", який я не дуже люблю, бо це постійна боротьба з травою.
Вчора спонтанно вийшло приїхати в село, бо відмінилась інша запланована подія (вкотре переконуюсь, що все дуже гарно виходить, якщо спонтанно! А ви як думаєте?)
Коти були без мене 2 повних дні і я вже дуже за них хвилювалась. Їжі я залишила вдосталь і не це мене турбувало, що будуть голодувати. А те, щоб не пішли кудись далеко.
Тут є сусіди. Колись у час моєї кількаденної відсутності я просила сусідську дівчинку-підлітка годувати волохатих. Але на даному етапі мені більше потрібна кото-няня. Тобто людина, яка може прийти, подивитися, погладити і з усіма поговорити. От навіть не знаю, як таке прохання сформулювати, щоб хтось погодився:)
Коти були раді мене бачити, проте відчувається, що вони самодостатні. Всі були або поряд з хатою або всередині... На жаль, у мене територія не огороджена, бо дуже велика і неправильної форми. Минуло року дехто з волохатих ходив досить далеко до сусідів і це не дуже добре! А тепер постаршали на рік і стали домашні...
Today I'm sharing with you some photos that were taken as soon as we moved here. Then the cherries and sweet cherries were still blooming, the apple trees were just starting to bloom. I'll repeat that this is my favorite time of year! Everything is filled with the aromas of flowers! It was also interesting to watch the cats, who missed climbing trees.
And the most beautiful was White. White on white... In the apartment he is always clumsy, spills and breaks something. However, in nature this fat guy is very agile.
Honestly, it is for White that I am most happy that he ended up in his favorite place.
Сьогодні ділюся з вами деякими фото, що були зроблені, як тільки ми сюди переїхали, на другий день Великодніх свят. Тоді ще цвіли вишні і черешні, починали цвісти яблуні, повторю, що це моя улюблена пора року! Також було цікаво спостерігати за котами, які скучили за лазанням по деревах. А найбільш прекрасний був Вайт. Білим по білому... У квартирі він завжди неповороткий, щось розливає і розбиває. Натомість у природі цей товстун дуже спритний.
Чесно, саме за Вайта я найбільше радію, що він опинився в улюбленому місці.
Сподіваюся, що скоро приєднаюсь до своєї кото-банди на постійно!
Дякую, що завітали! Бережіть себе і своїх улюбленців.
