November weather came strictly according to the calendar. October was calm and sunny. And now everything dragged on with heavy gray clouds, from time to time a fierce wind blows and at night it still rains timidly. I was walking from my home village to a nearby town to get on a bus and go to the town where I now live. Spontaneously, I took a few photos, because everything around has changed so much in recent days!
Листопад прийшов строго по календарю. У жовтні світило сонце і було спокійно та сонячно. А зараз усе затягнуло важкими сірими хмарами, час від часу дме лютий вітер і вночі поки що несміливо падає дощ. Я йшла із мого рідного села до сусіднього містечка, щоб сісти в автобус і поїхати до міста, де тепер живу. Спонтанно я зробила кілька фото, адже все навколо так змінилося за останні дні!
The bare fields are about to be covered by the first snow! Weather forecasters were wrong, because they promised us snow in the second half of October.
Someone forgot to gather corn and it decorates this ascetic and pastel November world with its tall stems.
Голі поля ось-ось покриє перший сніг! Синоптики помилилися, адже обіцяли нас сніг у другій половині жовтня. Хтось забув зібрати кукурудзу і вона прикрашає цей аскетичний і пастельний листопадовий світ своїми високими стеблами.
My favorite country roads are beautiful at any time of the year.
Мої улюблені сільські дороги красиві у будь-яку пору року. Не знаю, хто і коли проклав цю змієподібну дорогу крізь поля, але я так люблю її фотографувати!
In the distance, where the gray hills, lies our small village. And to get to the town, to civilization, you should walk on this slightly abandoned asphalt alley. When I was little, it wasn't there yet. As children, we went to school just across the field. Those were difficult times. But people apparently have been happier.
Вдалині, там де сірі пагорби,лежить наше маленьке село. А щоб потрапити до містечка, до цивілізації, пішки слід пройти по цій трохи занедбаній асфальтній алейці. Коли я була маленька, її ще не було. Ми дітьми ходили у школу просто через поле. То були непрості часи. Але люди можливо були щасливіші.
The less bright colors around, the more attentive you become when you come across something bright. Kalyna at the beginning of the town of Oleska smiles happily at me, lit by the stingy autumn sun.
Чим менше навколо яскравих кольорів,тим уважнішим стаєш, коли все-таки натрапляєш на щось яскраве. Калина на початку містечка Олеська весело усміхається мені, освітлена скупим осіннім сонцем.
People harvest firewood for the winter, because this is the main method of heating here.
And energetic turkeys, as always, greet me with shouts. It is on this road that strangers do not walk so often :) I am also glad to see you, beauties!
Люди заготовляють дрова на зиму, адже це основний спосіб опалення тут.
А енергійні індики як завжди зустрічають мене криками. Саме цією дорогою не так часто ходять чужі люди:) Я теж вас рада бачити, красунчики!
Well, soon I will get on a minibus and go from this calm, frozen world to another: hectic, filled with artificial lights and the noise of cars. But also filled with comfort and stability. In winter I rarely come to the village.
Thank you all for reading:)
Ну ось скоро я сяду у маршрутку та поїду із цього спокійного,застиглого світу в інший: метушливий, наповнений штучними вогнями і шумом машин. Але також наповнений комфортом і стабільністю. Взимку я вкрай рідко приїжджаю в село. Всім дякую за читання:)
These photos are taken with smartphone Xiaomi redmi note 9.
See you!!!