Реалії життя пересічного українця не досить приємні, хоча й набагато кращі, ніж життя в деяких інших державах світу. Ми з заздрістю позираємо на наших сусідів і ніяк не можемо збагнути, чого ж нам не вистачає? Хтось каже, що Сталіна, хтось бачить вирішення проблеми в наявності ядерної зброї, іншим подавай європейські стандарти, правосуддя та порядки, а ще комусь потрібен американський дух підприємництва. Все це, частково чи в якихось конкретних ситуаціях, могло б вирішити проблеми, але, в глобальному плані, ми все одно залишимося країною третього світу, але ще й з диктатором, «боєголовкою» та бюрократичними капіталістами. Свита робить короля, а не навпаки. Сильний лідер також не зможе нічого суттєво змінити, бо одна людина нічого не міняє. Це лише в казках, міфах та деяких підручниках історії. Людина від самого початку була і лишається стадною істотою (одиничні випадки маргіналів можна сприймати як виключення з правила). А, отже, і все, що робиться — робиться колективом, групою, командою однодумців. Таким чином, ми підходимо до головного інструменту для змін – це об’єднання. Але як інструмент для одних задач може бути різним, так і об`єднання також можуть відрізнятися за своєю суттю. Група може бути як жорстко ієрархічною (офіційні, релігійні, громадські), так і з латентним лідером (фан-групи, колективи мітингувальників). І, як би дивно це не звучало, але керує цим колективом не лідер, він сам є частинкою механізму. Хто ж керує колективом? Хто керує лідером групи людей? Одразу прошу відкидати різноманітні легенди про світову змову масонів, інопланетян чи ще когось. Навіть якщо вона є, то це зовсім інша історія. Що керує тілом людини? Мабуть, мозок. А що керує мозком? Якщо ви скажете, що мозок самостійно і автономно генерує команди, я скажу вам: «Сідай, два!!!». Бог? Ну дивлячись, що ви вкладаєте в це слово. Якщо бородатого дядьку чи істоту, яка сидить на хмарках, вам туди ж, куди пішли й прихильники автономності мозку. Людиною керують ІДЕЇ. Так-так, ті лампочки, які загораються і гаснуть у нашому мозку. Іноді вони можуть спалахувати в сірій речовині абсолютно різних людей, які прожили різне життя, знаходяться в різних умовах та ієрархіях. Саме ідеї керують колективами. Але кожен індивід має СВОБОДУ вибору. І свобода полягає в тому, що ми можемо обирати їдеї, яким служимо, які будуть нас вести. Мозок — це своєрідний приймач, який виловлює сигнали і відображає їх своїми командами для організму. Тобто фактично мозок матеріалізує ідею. Одним з найцікавіших жартів мозку було створення матеріального Бога. Але зараз ми не про це. Отже, мозок може обирати ідеї. Якщо людина працює над собою, можливості мозку розширюються і в полі зору з’являється більший спектр ідей, вони більш чіткі та зрозумілі. Якщо ж мозок слабкий, то одна ідея може собою повністю забити вхідний канал і людина все життя присвячує лише цій єдиній ідеї. Це непогано, але і недобре. Оскільки такі люди зазвичай досягають успіхів в цій одній сфері своєю наполегливістю та цілеспрямованістю, вони стають заручниками і, у випадку краху ідеї, можуть бути схильними до покінчення життя самогубством. Свідчення цього неодноразово підтвердженні минулим, хоча психологи трактують це явище слабкістю характеру, а соціологи — соціальним тиском. Також людина володіє своєрідним захисним механізмом – це апатичність і лінь. Фактично ці важелі здатні в ручному режимі затіняти вхідні канали мозку. Вони випускають пар, а іноді — просто відсікають ідеї, які намагаються нас захопити. Тож лінь — це не двигун прогресу, а швидше її гальмо.
І так, ми можемо обирати і блокувати ідеї. Тепер переходимо до головного. Як змінити життя країни? Різні ідеї мають різну силу в різний час та в різному місці. Але сила ідеї залежить від двох факторів (а реально — одного): кількості прибічників та якості каналу. І так. Я сподіваюся, що ви належите до категорії людей, які мають доволі якісний приймач і перед собою маєте кілька альтернативних варіантів розвитку подій (Якщо варіантів немає, то ви в полоні ідеї, треба або розширювати канал, або починати лінитись). З наявних варіантів обирайте «правильну» модель і починайте її транслювати. В цьому випадку ви виконуєте роль сірника, який загорається в оточенні інших сірників. Так ви починаєте згорати/перегорати, але ви виділяєте тепло та світло. Від вас загораються інші й інші. В кінці ви згорите і ваш попіл розвіє час. Він в будь якому випадку розвіє ваш попіл. І пожежа в будь-якому випадку вас торкнеться, адже, якщо не ви, то хтось інший її запалить. І головне питання в тому, за яку ідею ви будете горіти. Не горіть за ідеї наживи, себе чи когось іншого. Остерігайтеся ідеї руйнування. Уникайте ідей, які чорнять ваше ім’я. Ставайте вогником розвитку та добра. Таким чином, якщо ви будете носіями світлих ідей, ви надасте їм сили. Якщо ж лінь і апатія будуть затемнювати прояв цих ідей, навіть через вас, то ці ідеї ніколи не переможуть.
Ось така вона, правильна політика в моєму розумінні. Несіть правильні ідеї в маси, а не чекайте доки це зробить хтось інший. Горіть за добро та розвиток і лінуйтеся проявляти агресію до оточуючих. І чим більше людей ви зможете цим заразити, тим краще ми будемо жити.
