Гори люблять людей і тишу.
Огортаючись в шати з туманів,
Вони дивляться зверху на нижчих
Й вірші небу шепочуть напам'ять.
Гори зростають, лисіють, плачуть,
Озерами ловлять хмари...
Їх кроїв вільний духом кравчик,
Закоханий в свою справу.
Вони кличуть лише особливих -
Особливі цінують тишу.
Гори щедро дарують їм диво
Й надихають на щось дивовижне.