Hi to all! Today there will be many photos and words. Sometimes I struggle to write long posts. I like brevity. But this is not the case. It is difficult to describe our adventure in the town of Trombki in a few words. From Limanova, it takes about an hour to drive in the direction of Krakow.
Привіт усім! Сьогодні буде багато фотографій і слів. Іноді мені важко писати великі дописи. Люблю лаконічність. Але це не той випадок. Важко в кількох словах описати нашу пригоду в містечку Тромбки. З Ліманової десь годину їхати в сторону Кракова.
A charitable organization identified charitable assistance for us and invited it completely free of charge
all children from Ukraine on a trip to the village of Trombki to the rope park, alpacas and horses on August 17. About 50 willing children and 5 accompanying adults gathered. I had six children from Ukraine under my supervision.
at 8:00 a.m., our bus left the place where all the children were brought by their parents and waited for their return at approximately 3:00 p.m.
It seemed to me then that this time was not enough for our trip. But there was more than enough of everything! trips, meetings with animals, a walk on ropeways.
Доброчинна організація виявила для нас благодійну допомогу і повністю безкоштовно запросила
всіх дітей з України в подорож до села Тромбкі до мотузкового парку, альпак і коней 17 серпня. Назбиралось близько 50 бажаючих дітей і 5-ро дорослих супроводжуючих. в моєму підпорядкуванню було шестеро дітей з України.
о 8.00ранку відбувся виїзд нашого автобуса з місця, куди всіх дітей приводили батьки і чекали повернення приблизно о 15.00.
Мені тоді здалося, що цього часу буле мало для нашої подорожі. Але було більш ніж достатньо всього! подорожі, зустрічі з тваринами, прогулянка мотузковими доріжками.
The first acquaintance on the farm was a meeting with baskets and a seat. Children came close to the animals without fearing them at all. Then the children took turns riding the horse-drawn carriage. My son Maksym tenaciously sat on a horse, he rode courageously, as if he had been doing it since birth. It is incredibly. I also sat on a horse. He was hot, I could feel his manly body and muscles. 6 managed to drive one lap around the fence, then the animal does not need to rest. And it was quite a sunny and warm day.
Першим знайомство на фермі було зустрічі з кошиками і осідком. Діти підходили близько до тварин зовсім не боячись їх. Потім по черзі діти їздили на коникові. Мій син Максим з завзятістю сів верхи на коника, він мужньо їхав, наче з народження це робив. Це неймовірно. Я також сіла верхи на коня. Він був гарячим, я відчувала його мужнє тіло і м'язи. 6ам вдалося проїхати одне коло навколо загороди, потім твар ні потрібно відпочивати. І ще це був досить сонячний і теплий день.
Наступна атракція була з альпаками. Яке це красиве і миле звірятко. Його шерсть неймовірно м'яка і густа, наче плюшева іграшка. Діти готували альпаки спеціальною їжею і овочами.
Я ще ніколи не бачила цих тварин раніше і ще й так близько. Від працівників я дізналася, що ці тварини є досить вразливі до незнайомців. Що вони їдять спеціальний корм з вітамінами для шерсті, що стрижуть альпак і використовують їхню шерсть для вязання натуральних шерстяних теплих речей.
Мені так і хотілося обніматися з цими довгими шийками і допитливими оченятами фотографуватися. А дітям ще більше хотілося проводити час з цими дружелюбними і спокійними тваринами.
The next attraction was with alpacas. What a beautiful and cute little animal. His fur is incredibly soft and thick, like a plush toy. The children fed the alpacas with special food and vegetables.
I have never seen these animals before, and even so close. I learned from the workers that these animals are quite vulnerable to strangers. That they eat a special feed with vitamins for wool, that they shear alpacas and use their wool to knit natural woolen warm things.
I really wanted to hug and take pictures with these long necks and inquisitive eyes. And the children wanted to spend time with these friendly and calm animals even more.
Це був пам’ятний і продуктивний день ❤️ Я провела цілий день в оточенні дітей і природи. Також активно присвятла себе одній зі своїх нових пристрастей, тобто потрапив до мотузкового шляху і полюбила цю справу. До цього дня я не знала про такі свої можливості. Висота міш землею і мною близько 10 мктрів. Від адреналіну в мене тряслися руки, яле я вмію себе брати в руки в стресових ситуаціях. "Життя навчило!", як з казки Лесі Українки. Я скористалася в парку його атракціонами. Хоч мій одяг зовсім був не підходящий для виконання лазіння, я ж вмію одягатися в подорожі як дівчинка на вечірку. Але працівник мені допоміг одягнути спорядження швидко провів інструктаж і сказав- "Вперед!"
It was a memorable and productive day. I spent the whole day surrounded by children and nature. She also actively devoted herself to one of her new passions, that is, she got into the ropeway and fell in love with this business. Until this day, I did not know about such possibilities. The height between me and the ground is about 10 meters. My hands were shaking from adrenaline, but I know how to handle myself in stressful situations. "Life has taught!", as from Lesya Ukrainka's fairy tale. I used these attractions in the park. Although my clothes were not at all suitable for climbing, I know how to dress for a trip like a party. But the employee helped me put on the equipment, quickly instructed me and said - "Go ahead!"
You can see me in the photos during the obstacle course, because I had my phone with me, but I was afraid that if it fell from the height, I would never see it again. And my whole life is in my phone🤣. One teenage girl kindly took a picture of me and even made a video. although she is very afraid of heights and was impressed by my bravery. That's good!
Ви можете побачити мене в фотографіях під час проходження перешкод, тому що в мене був телефон, яле я боялася, що якщо він впаде з висоти, то я його ніколи більше не побачу. А в моєму телефоні все моє життя🤣. Одна дівчина підліток люб'язно мене пофотографувала і навіть зробила відео. хоч вона дуже боїться висоти і вражена була моєю хоробрістю. От і добре!
Рекомендую таке екстремальне заняття проти стресу, депресій і сумних думок. Єдине про що думаєш в момент проходження дистанції, так це про те, що далі буде?
I recommend this extreme activity against stress, depression and sad thoughts. The only thing you think about at the time of passing the distance is what will happen next?
Навколо мене були високі дерева і прохолодне повітря. Ось такий має бути активний відпочинок в єдності з природою і собою. В цьому також мені допомагали моя фізична і розумова активність. Я йшла над землею, майже в повітрі, лише по каналах. Але моє тіло було добре прикріплене страхувальник карбонати і я була впевнена в їхній міцності і надійності.
All around me were tall trees and cool air. This is what active rest in unity with nature and yourself should be like. My physical and mental activity also helped me in this. I walked above the ground, almost in the air, only along the channels. But my body was well attached to the carbonates and I was sure of their strength and reliability.
My hands and feet were busy then. My body was sweating from the exertion. my head kept thinking about what I should do next so as not to fall down.
But when I finished this ropeway, I was happy and proud.
Мої руки і ноги тоді були зайняті. Моє тіло спотіло від навантаження. моя голова все думала, що далі я маю робити, щоб не впасти вниз.
Але коли я закінчувала цю мотузкову дорогу, то я була щаслива і горда.
В цьому парку є траса для дорослих і для дітей поки я проходила свою дорослу мотузкову дорогу, то діти закінчили навчання з інструктором і приступили до проходження свого шляху Були діти, яким було страшно але з допомогою інструктора усі діти пройшли до фінішу. Максим знову ж таки вразив мене своєю хоробрістю. Він не тільки впевнено йшов вперед, а й вимовляв слова підтримки своєму другові Михайлові.
This park has a route for adults and for children. While I was doing my adult ropeway, the children finished their training with the instructor and began to walk their way. There were children who were scared, but with the help of the instructor, all the children made it to the finish line. Maxim once again impressed me with his bravery. He not only confidently walked forward, but also spoke words of support to his friend Mykhailo.
Думаю, що такий спосіб відпочинку підходить для дітей шкільного. Менші діти потребували індивідуального інструктора. Іноді меншенькі плутаються, що і де мають прикріпляти. Тому вихователі з низу стурбовано кричати, щоб дитина прикріпила свій карабін до канату. Велика відповідальність була покладена на вихователів в такій дитячій діяльності. У кожного свій екстремальне. Але ніхто не постраждав. Всі здорові, втомлені і щасливі повернулися додому.
Висота дитячого мотузкового шляху від 2-4 метри в різних місцях.
I think that this way of recreation is suitable for school children. Younger children needed an individual instructor. Sometimes the little ones are confused about what and where to attach. Therefore, educators from below are anxious to shout for the child to attach his carabiner to the rope. Great responsibility was placed on educators in such children's activities. Everyone has their own extreme. But no one was hurt. Everyone returned home healthy, tired and happy.
The height of the children's ropeway is from 2-4 meters in different places.
Після пригод діти відпочивали біля вогнища, де смажили ковбаски. Потім усі їли їх і залюбки гралися на величезній території парку.
І здавалося б, що це кінець, але ні!
На території є невеличке бджільництво. Діти одягнути спеціальні костюми і попрямували до вуликів. Наші маленькі дослідники;)
Тепер ви розумієте, чому так всього багато написано і пофотографовано. Повернулися ми звичайно трошки пізніше. Батьки чекали на своїх діток. І я з Максимом повні вражень поїхали додому. Спали ми тоді дуже дуже солодко і під враженням.
Дякую вам за увагу. Пишіть свої історії в нашу спільноту. Мені хочеться вірити, що всі, хто по якихось причинах перестали відвідувати спільноту, повернуться з новими історіями з життя!
After the adventures, the children rested by the fire, where they roasted sausages. Then everyone ate them and played happily in the huge area of the park.
And it would seem that this is the end, but no!
There is a small apiary on the territory. The children put on special costumes and went to the beehives. Our little explorers ;)
Now you understand why so much has been written and photographed. Of course, we returned a little later. Parents were waiting for their children. And Maxim and I went home full of impressions. We then slept very, very sweetly and under the impression.
Thank you for your attention. Write your stories in our community. I want to believe that everyone who stopped visiting the community for some reason will return with new stories from life!
