| Hello, friends! Today we had snow and strong winds — something expected and forecasted, as meteorologists had warned us about the cold snap. But just a few days ago, when I was in the city, it was warm, sunny, and beautiful — the kind of weather that made thoughts of snow or winter feel completely out of place. It truly felt like the essence of spring, of renewal, of life moving forward. In those moments, even the war — still raging in the east — felt distant, something you wished you could forget for a while. But nothing lets you forget: not the air raid sirens, not the billboards urging people to sign military contracts or mobilize, to join the army and defend the homeland. There’s no hiding from it. And yet, despite everything, spring in the city felt so real, so vibrant. Everything was in bloom, looking stunning — especially the white cherry plum trees, covered in delicate blossoms. And in that moment, I just wanted to stay there forever — in that peaceful, warm, bright instant, free of pain, suffering, or fear. | Привіт, друзі! Сьогодні в нас випав сніг і дме сильний вітер. Це було очікувано й прогнозовано, адже синоптики попереджали про похолодання. Але ще кілька днів тому, коли я був у місті, стояв гарний, сонячний і теплий день — і в таку мить зовсім не хотілося думати про сніг чи повертати думками до зими. Погода тоді була настільки весняною, настільки наповненою світлом, теплом і життям, що здавалося — це справжня квінтесенція пробудження, весни, руху вперед. У ті моменти навіть думки про війну, яка триває десь на сході, хотілося відкласти. Але про війну не дає забути ніщо: ні повітряні тривоги, ні білборди, що закликають підписувати контракт чи мобілізуватися, ставати до війська й захищати свою Батьківщину. Від цього не сховаєшся. Та попри все, весна в місті була дуже відчутною. Все цвіло, все виглядало неймовірно гарно. Біла алича вкрилася розкішним цвітом, і на мить так сильно захотілося залишитися в тій миті назавжди — у миті, де тепло, світло, спокійно. Де немає болю, страждань і тривог. |
