Зрілість.

У мене є іще один спогад. Може бути якоюсь мірою трохи зав'язаний на моїй долі.

Я і як другі діти були обласкані та обціловані мамами, і не дай Боже образити матінчиного синочка.

Так ось у мене після школи є один друг, а познайомились ним при дивних обставин. ми як усі підлітки моїх років збиралися у когось на лавці, ну і слухали музику вісімдесятих років.

Та в наше село приїхала одна родина й осталась у нас жити. Сім'я як сім'я нічого такого, мама, батько, син Борис, і маленька донька Світлана.

Сім'я у них проста їх батько у колгоспі працював скотарем на фермі, а мама працювала дояркою. ДА іще була старша сестра Раїса ну вона проживала на другій вулиці.

Так ось "Борис" вляпався в одне злочинно розбійне діло. Ну і як водиться приїхала міліція для розбирання і перші хто попався на гачок до міліції то це Борис бо в його не було алібі, так ось хватають і в міліцію. Та незабаром узнаю що Бориса відпустили до дому. А я пішов до їх провідати Бориса. Ось приходжу, а домівка відчинена я погукав один раз, но ніхто не відкликався позвав другий раз, а тут із відчинених дверей вибіг Анатолій Чумак, й кинувся бігти до річки та так справно переплигнув тин, що як найкращий спринтер по бігу не бігав як він. Я кинувся за ним, но не догнавши його, я війішов до домівки, та став чекати. Чекав я хвилин тридцять поки не прийшла мама Бориса,вона зайшла в будинок й побачила мене не відразу.
В будинку було все так перевернуто. Я розповів тітці Тетяні все що я бачив. Й вона мені повірила, а знаючи злочинця Анатолія то тут все стало зрозуміло.

Трохи пробув у них я пішов до своєго будинку а Анатолія за арештували тогож вечіра.

Да зрілість приходить з часом. А до мене прийшло так рано...