У кожної людини є мрія.
Так ось й у мене є така мрія, побувати в батискафі, й спуститись на дно моря, й поплавати серед тамошніх мешканців.
Та я інвалід, так мрія є мрія, й не куди не дінешся від неї.
За все своє життя, я на морі б три рази, це було як грім серед ясного неба.
В колгоспі, де я працював,після школи щоб отримати стаж до роботи.
Колгосп отримав новенький, білосніжний автобус, та коли пригнали його на бригаду, й поставили коло будівлі с тракторами.
Білосніжний був як пароплав на морі. Й ось попросили голову бригади, відправити передовиків, на відпочинок, на море, хоч на добу. Ми були на сьомому небі від щастя, коли нас взяли ,й ми поїхали на білосніжному автобусі, котрий мчав нас на відпочинок. Та так швидко доїхали до моря, що не встигли втомитись!
Нам малечі, було все одно, де зупинитись, й ось (море), ми першими пішли купатись, а старші остались розвертати намети на піску.
Й поки старші розвертали намети, для ночівлі, а ми як молодші, на купавшись в морі, й вийшли на беріг підсихати. Та від солоної води, й від медуз тіло стало як у їжака, таке ж колюче. Підсохши трохи, пішли до наметів, щоб вечеряти, й влаштуватись на ночівлю, та яка там ночівля?
Всю ніч нас їли комарі, так що ми палили вогнище, й грілись. На другий день, ми як всі дихали морським повітрям, та лише до обіду, вже собирались до дому. А з моря ми їхали дуже довго, й хотілось побути по довше, та на другий день на працю.
От так я бував на морі.
