For english version, check my previous post.
За минулий день я доїхав від Модени до Парми. Отже, цього ранку я прокинувся в квартирі у Джорджо, який погодився мене вписати в Пармі.
Джорджо запропонував сніданок в найближчому кафе - каву та тістечка. Потім ми попрощались, він поїхав на роботу, а я, з своїм велосипедом, попрямував в центр дивитись на місто.
Парма, звісно, це не Венеція і навіть не Падуя. Але й тут є на що подивитись. Шкода, що цитадель зачинена...
Годині в 11-й я виїхав продовжувати свій багатоденний тріп :). До Лісабону далеко!
По дорозі побачив двох бобрів - ця парочка плавала в воді один напроти одного, мабуть, самець і самочка. Сфоткати, звісно, не встиг - та й на телефон навряд чи вийшло б щось.
Їхати в гору було складнувато після попередніх рівнинних днів, ще й жаркувато. Але поступово я набирав висоту... Добре, що траплялись джерела з холодною чистою водою, можна освіжитись.
Не перетнеш Апеніни - на узбережжя не потрапиш. Досить плавний набір висоти. До вечора на тисячу метрів над рівнем моря піднявся, тут біля церкви можна і заночувати.
Гори, ататата.
Заїхав на перевал Ціса.
- E possibile mettere una tenda, vicino alla chiesa?
- Si, si
- Чи можна поставити намет біля церкви?
- Так, можна.
Брателло, там твій перевал
