Family trip to Pip-Ivan (Part 2: hike).

Be sure to click on the image to view full screen!

EN:	UA:
This is a continuation of the story of a family hike to Peep-Ivan.	Це продовження розповіді про сімейний похід на Піп-Іван.
After the evening run through Gutyn-Tomnatyk, I realized that the decision not to go down to the lake was correct.	Після вечірньої пробіжки по Гутин-Томнатику я зрозумів, що рішення не спускатися до озера було правильним.
Firstly, there were a lot of tourists and places on the shore were busy (and we do not like noisy companies), secondly, there is always humid near the water, especially in the morning, thirdly, we are closer to the spring. Imagine a spring at an altitude of 2000 meters... :-)	По-перше, там було дуже багато туристів і місця на березі були зайняті (а ще ми не любимо галасливих компаній), по-друге - там, біля води завжди волого, особливо під ранок, по-третє, ми розташувалися ближче до джерела. Уявляєте собі джерело на висоті 2000 метрів... :-)

As I already wrote, the most beautiful moments are at sunrise and sunset, when the sun illuminates everything with soft, yellow rays. I took a few photos at that very moment.

Як я вже писав, найкрасивіші моменти - це на світанку і заході, коли сонце освітлює все ніжними, жовтими променями. Я зробив кілька фотографій саме в цей момент.

The tent was absolutely dry, no condensation! After the rain, it seemed like a miracle. We quickly made breakfast and drank coffee. As always, on a hike, the most delicious food and the most fragrant coffee!

Намет був абсолютно сухий, ніякого конденсату! Після дощу - це здавалося дивом. Ми швидко приготували сніданок, і попили кави. Як завжди, в поході, найсмачніша їжа і самий ароматний кави!

At the very beginning of the day, everyone was unusually fresh and full of energy. The weather was sunny and clear (as it usually is before noon ...). We hoped that on this day we will not have to endlessly dress and remove cloaks. Because on the first day the weather made us do it all the time. It was hot, then it started to rain.

На самому початку дня всі були надзвичайно свіжі і повні сил. Погода була сонячною і ясною (як зазвичай це буває до полудня ...). Ми сподівалися, що в цей день нам не доведеться нескінченно одягати і знімати плащі. Тому що в перший день погода нас змушувало це робити постійно. Те було жарко, то починався дощ.

Without adventure we reached our goal - Pip-Ivan. On the way to the left and to the right there were still many unconquered peaks and I thought how wonderful it was to come here for a month and explore all the branches of the Montenegrin mountain range. But, life dictates the rules, and we had only 3 days for this trip, one of which we spent on the road.

Без пригод ми дійшли до нашої мети - Піп-Івана. По дорозі і зліва і справа залишалися ще багато нескорених вершин і я подумав, як же було класно приїхати сюди на місяць і досліджувати все відгалуження Чорногірського хребта. Але, життя диктує правила, і у нас на цей похід було тільки 3 дні, один з якого ми витратили на дорогу.

On the route we met two cyclists and were very surprised how they got here on bicycles. The matter is that on this route there are rocky sites. Although they are few, but still they have to overcome with bicycles in their hands...

На маршруті ми зустріли двох велосипедистів і були дуже здивовані, як вони дісталися сюди на велосипедах. Справа в тому, що на цьому маршруті бувають скельні ділянки. Хоч їх мало, але все-одно їх доведеться долати з велосипедами в руках...

There were a lot of tourists on Peep-Ivan. This is an mountain from the edge of the Chornohorsky Ridge and always attracts many tourists. And here is the old observatory, which is called the "White Elephant", because in addition to summer it is almost always covered with snow.	На Піп-Івані було дуже багато туристів. Це гора крайня гора Черногоского хребта і завжди привертає багато туристів. А ще тут розташована стара обсерваторія, яку називають «Білий слон», тому що крім літа вона майже завжди покрита снігом.
We rested on top and explored the remains of the observatory.	Ми відпочили на вершині і дослідили останки обсерваторії.
After that, we began to descend "to civilization." The descent was very steep and difficult. All very tired. Knees could not stand the load, but it was necessary to go... We passed the Maricheyka Lake, depriving him of attention. Came to the place of spending the night when it was almost dark. We stopped at the river bank and cooked dinner. The camera battery has already sat down, so there will be no more photos.	Після цього ми почали спускатися «до цивілізації». Спуск виявився дуже крутим і складним. Всі сильно втомилися. Коліна не витримували навантаження, але треба було йти... Ми пройшли повз озеро Марічейка, обділивши його увагою. Прийшли на місце ночівлі, коли вже майже стемніло. Ми зупинилися на березі річки і приготували вечерю. Акумулятор фотоапарата вже сів, тому фотографій більше не буде.
Who are interested, here's the track of our second day. 3D version	Кому цікаво, ось трек нашого другого дня. 3D Версія
The next morning we got up at 4:30 to make breakfast and collect all the things before the bus arrives. Here, below, near the river, a drop of condensate hung from the tent like a bunch of grapes. Everyone left the tent very carefully, so as not to catch them... :-)	На наступний ранок ми підвелися о 4:30, щоб встигнути приготувати сніданок і зібрати всі речі до того, як приїде автобус. Ось тут, внизу, біля річки, краплі конденсату звисали з намету як грона винограду. Всі виходили з намету дуже акуратно, щоб не зачепити їх... :-)

The bus arrived on schedule at 6:00, and we were already waiting. There were a lot of passengers, the bus was old, and the road was very bad... Smoke appeared on the road, but the driver said that everything is ok - it will soon disappear... :-) So we got to Verkhovyna and moved to a more modern bus, and then another, and more... In the evening we were already at home and despite the difficulties and fatigue everyone had a great mood and a full charge of energy!	Автобус приїхав за розкладом о 6:00, а ми вже чекали повністю зібрані. Пасажирів було багато, автобус старий, а дорога дуже погана... По дорозі в салоні з'явився дим, але водій сказав, що все в порядку - скоро зникне... Так ми дісталися до Верховини і пересіли в більш сучасний автобус, а потім ще в один, і ще... Увечері ми були вже вдома і не дивлячись на труднощі і втому у всіх був чудовий настрій і повний заряд енергією!
After such hikes you always start to look at life differently: you want to change something, you become more active, you start to appreciate and love people and relations more.	Після таких походів завжди починаєш дивитися на життя по-іншому: хочеться щось поміняти, стаєш активніше, починаєш більше цінувати і любити людей і відносини.
It's incredible what hikes are capable of! No wonder they say: if you want to check the relationship between you - go together on a hike.	Неймовірно, на що здатні походи! Не дарма кажуть: якщо хочеш перевірити відносини між вами - сходіть разом в похід.

Go hiking, friends! I'm sure you will feel an incredible charge and change in yourself!

Ходіть в походи, друзі! Я впевнений ви відчуєте неймовірний заряд і зміни в собі!