wild Yavirnyk (part four: between winter and spring)

Be sure to click on the image to view full screen!

EN: wild Yavirnyk (part four: between winter and spring)	UA: дикий Явірник (частина четверта: між зимою та весною)
This is a continuation of the story about a solo hike on the ridge Yavirnyk (part one, part two, part three).	Це продовження розповіді про соло-похід на хребет Явірник (частина перша, частина друга, частина третя).

In the middle of the day it became warmer, I took off a thick jacket and a warm hat and stopped to drink tea. I quickly had a bite and went on my way without spending time on rest.	В середині дня стало тепліше, я зняв товсту куртку і теплу шапку і зупинився попити чаю. Я швидко перекусив і продовжив свій шлях, не витрачаючи час на відпочинок.
All because the snow on the rocks melted and they became slippery. It was necessary to move more cautiously, and it was difficult to keep a balance with a heavy and large backpack.	Все тому-що сніг на каменях танув і вони стали слизькими. Треба було пересуватися обережніше, а тримати баланс з важким і великим рюкзаком було складно.

And then, out of nowhere, behind me I heard a voice ... I turned around and saw a young man who was very lightly dressed and literally fled in my direction.

І тут, раптом, позаду мене я почув чийсь голос... Я обернувся і побачив молодого чоловіка, який був дуже легко одягнений і буквально біг до мене.

He told me that all yesterday was following in my footsteps. It turned out that we chose a similar route but went alone. He spent the night in the neighboring mountain valley, not so far from me. So I met with another lover of wildlife. Now, my friend is engaged in triathlon and regularly takes prizes at the most prestigious competitions. I very much regret that I did not take a photo with him back then.

Він розповів мені, що весь вчорашній день йшов по моїх слідах. Виявилося, що ми вибрали схожий маршрут але ходили поодинці. Він ночував на сусідній полонині, не так далеко від мене. Так я познайомився з ще одним любителем дикої природи. Зараз, мій друг займається тріатлоном і регулярно займає призові місця на престижних змаганнях. Я дуже шкодую, що не зробив фото з ним тоді.

I suggested to my new friend to continue the trip together, but he had a few other plans. Taking a promise from him soon to meet again in the mountains we parted.

Я запропонував моєму новому другу продовжити похід разом, але у нього були трошки інші плани. Взявши з нього обіцянку скоро зустрітись знову в горах ми розійшлися.

Boulders began to come across me more and more. Some had to go, some had to crawl. Gorgan stones are unique, but they are especially large near the top of Yavirnyk. Perhaps this is why there are no tourist routes.

Мені на шляху почали зустрічатись валуни все більше. Деяких треба було обходити, з деяких треба було сповзати. Камені Горган неповторні, але ближче до вершини Явірник вони оссобенно великі. Можливо тому тут немає туристичних маршрутів.

I got to the end of the ridge and went down from it. The descent was very sharp and I spent a lot of time on slippery stones.	Я дістався до кінця хребта і спустився з нього. Спуск був дуже різким і на слизьких каменях я витратив багато часу.
Then my route went through the forest. My next task was to find water, but not to go far from the route, as it was necessary to catch the train.	Далі мій маршрут йшов через ліс. Наступним моїм завданням було знайти воду, але не відходити далеко від маршруту, оскільки треба було встигнути на поїзд.
Again, I'm limited in time and tied to the timetable of trains... Again in the hike it is necessary to "run away" in order to have time to pass as much as possible.	Знову я обмежений в часі і прив'язаний до розкладу поїздів ... Знову в поході треба "бігти", щоб встигнути пройти якомога більше.
Can someone in the hikes rest, but not me... ;-)	Може хтось в походах відпочиває, але тільки не я... ;-)

I passed the site through the forest and on its border saw an amazing picture: there was a winter with spring!	Я пройшов ділянку через ліс і на його кордоні побачив дивовижну картину: там зустрічалися зима з весною!
first saw and even felt that it was as cold in the forest as in winter, and on the lap of the spring it was warm!	Я вперше побачив і навіть відчув, що в лісі холодно як взимку, а на полонині вже по-весняному тепло!

In the shade of the trees, the snow crunched, and on the sunny side it was no longer there at all. Miracles...	У тіні дерев сніг хрустів, а на сонячній стороні його вже не було взагалі. Дива...
I took off another layer of clothes and went to the first houses.	Я зняв ще один шар одягу і попрямував до перших будиночками.

I went through a large plot without water. He had already drunk some water near the station. But you do not advise it. Water should be drunk constantly, especially when the knee joints are loaded. If you walk, run, ride a bicycle - you need to drink small amounts of water constantly. Not for nothing invented hydrators.

Я пройшов велику ділянку без води. Перетерпів... Попив води вже біля вокзалу. Але вам так робити не раджу. Воду треба пити постійно, особливо коли навантажений колінні суглоби. Якщо ви ходите, біжите, їдете на велосипеді - треба постійно маленькими порціями пити воду. Не дарма придумали гідратор.

I got on time and had time on the train. On the train, I was finally able to rest a bit and come home with the full energy of the mountains! But, somewhere in a week, I will again start to miss the ridges, the forest and the mountain valley... I can endure the weeklong, but then come "breaking" and I will again be somewhere in the mountains. It's a disease ... But, very pleasant ... ;-)

Я дістався вчасно і встиг на поїзд. В поїзді я нарешті зміг трошки відпочити і приїхати додому повним енергією гір! Але, десь через тиждень я знову почну сумувати за хребтами, лісом і плонинам ... Тиждень можна перетерпіти, але потім наступають "ломки" і я обов'язково знову буду десь в горах. Це хвороба ... Але, дуже приємна ...;-)

track: www.gpsies.com