This post is in UA language. For English, follow the link:
Прокинувся я в своєму наметі, в саду італійця Франческо. Вчора ввечері я запитав, чи можна поставити намет в лісопосадці поруч з його домом. А мене запросили на подвір'я. І на вечерю також :).
Прокинувся досить рано, спалось чудово. Вся сім'я Франческо збиралась їхати - на роботу, а дітей в дитсадок. Мені сказали прикрити за собою ворота, коли виїжджатиму.
Зранку побував в Модені, до неї лишалося кілька кілометрів всього. Місцевий собор в центрі виглядає настільки древньо, що змушує відчувати якісь, мабуть неможливі в сучасних релігіях, враження.
Не жарко й сонячно - ідеальна погода для подорожі. Здається, дешева проста втулка на новому колесі дає набагато кращий накат, ніж попередня динамка. Їдеться легше.
Окрім автомобільного шосе, дороги до Парми не було. Ну що ж, водії тут досить ввічливі, проїхав і так. Хоч приємніше, звісно, по якимось полям по велодоріжкам :).
Проїхав через Реджо-Емілію, теж симпатичне місто (в Італії, здається, іншого не трапляється), в місті кілька разів почув російську мову, а потім побачив українську церкву:). УГКЦ, всередині якраз йшла служба, тому не вдалося поспілкуватись з людьми.
Ввечері був в Пармі. Джорджо, гостинний італієць, запросив мене до себе в гості. Він прочитав про мою подорож в телеграм-каналі, присвяченому Інгресу - геолокаційній грі з доповненою реальністю, в яку ми обидва граємо...
Парма - досить жваве місто, сюди люди з'їжджаються на роботу з усіх усюд. Подивитись тут не так багато, як, скажімо, в Венеції - але повністю позбавленою архітектурних принад Парму усе ж не назвеш.
Хотів зайти в цитадель, історичну споруду в центрі, але вона закрита.
View this post on TravelFeed for the best experience.