До основних законодавчих актів України, що стосуються захисту тварин від жорстокого поводження, слід віднести, перш за все, Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» , Кримінальний кодекс України (далі — КК України) та Кодекс України про адміністративні правопорушення. Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» у ст. 2 також вказує, що нормативно-правове регулювання захисту тварин від жорстокого поводження здійснюється законами України «Про тваринний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про ветеринарну медицину», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення від інфекційних хвороб». Отже, база нібито є. Вже інше питання — чи дає вона можливість забезпечити дієвий захист тварин від жорстокого поводження.
Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» у ст. 1 дає визначення основних понять: гуманного ставлення до тварин і, відповідно, жорстокого поводження з тваринами. Так, під гуманним ставленням до тварин розуміються дії, що відповідають вимогам захисту тварин від жорстокого поводження і передбачають доброзичливе ставлення до тварин, сприяння їх благу, покращення якості їх життя.
Жорстоке поводження з тваринами визначається цієї же статтею як знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило мучення, завдало їм фізичного страждання, тілесні ушкодження, каліцтво або призвело до загибелі, нацьковування тварин одна на одну та на інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, залишення домашніх та сільськогосподарських тварин напризволяще, у тому числі порушення правил утримання тварин. Слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження гуманного ставлення до тварин» від 22 червня 2017 року визначення поняття жорстокого поводження з тваринами було дещо розширено, оскільки раніше виглядало наступним чином: «жорстоке поводження з тваринами - знущання над тваринами, вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькування тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів».
Таке визначення практично відповідає формулюванню, що міститься у КК України, про що буде далі.
Стаття 4 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» визначає основні принципи захисту тварин від жорстокого поводження, а саме:
– жорстоке поводження з тваринами є несумісним з вимогами моральності та гуманності, спричиняє моральну шкоду людині;
– забезпечення умов життя тварин, які відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям;
– можливість припинення права власності та інших речових прав на тварин у разі жорстокого поводження з ними;
– заборона жорстоких методів умертвіння тварин;
– утримання і поводження з домашніми тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самій тварині.
Правила поводження з тваринами, що виключають жорстокість, містяться у розділі ІІІ Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» .
Так, відповідно до цих правил при поводженні з тваринами не допускається:
– використання оснащень, інвентарю, що травмують тварин;
– примушування тварин до виконання неприродних для них дій, що призводять до травмувань;
– нанесення побоїв, травм з метою примушування тварин до виконання будь-яких вимог;
– використання тварин в умовах надмірних фізіологічних навантажень тощо.
При проведенні больових процедур обов’язкове застосування знеболюючих препаратів.
Забороняється:
– розведення тварин з виявленими генетичними змінами, що спричиняють їм страждання;
– розведення тварин зі спадково закріпленою агресивністю;
– примушування до нападу одних тварин на інших, крім випадків використання собак мисливських порід, інших ловчих звірів та птахів для полювання;
– проведення генетичних змін на тваринах;
– застосування до тварин фармакологічних та механічних засобів допінгу;
– інші дії чи бездіяльність, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження.
Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження» також визначаються правила поводження з мисливськими тваринами при полюванні на них (ст. 20); правила поводження з тваринами в сільському господарстві, скотарстві, у рибному господарстві, при отриманні продукції тваринного походження (ст. 21); правила поводження з домашніми тваринами, що виключають жорстокість (ст. 22); правила поводження з тваринами, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини (ст. 23), у тому числі положення стосовно вилову та тимчасової ізоляції домашніх тварин (ст. 24); правила поводження з тваринами, що використовуються у видовищних заходах, у спорті, при організації дозвілля (ст. 25); правила поводження з тваринами, що використовуються в наукових експериментах, тестуванні, навчальному процесі, виробництві біологічних препаратів (стаття 26). Стосовно жорстокого поводження з тваринами при здійсненні будь-якого з зазначених видів діяльності можна казати нескінченно. Лише діяльність цирків неодноразово ставала приводом для петицій зоозахисних організацій, не кажучи вже про такі грубі порушення законодавства, як організація собачих або пташиних боїв, відверто протизаконна діяльність догхантерів тощо.
Законодавством України передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. Як Кодекс України про адміністративні правопорушення, так і Кримінальний кодекс України містять статті з однаковою назвою — «Жорстоке поводження з тваринами».
Слід відмітити, що кримінальна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами передбачена ст. 299 КК України , яка розміщена у розділі ХІІ КК України «Злочини проти громадського порядку та моральності».
Під моральністю у юридичній літературі розуміється «сукупність суспільних відносин, що визначають уявлення у цьому суспільстві про добро та зло, про пристойне та непристойне, про гуманне та негуманне, про справедливе та несправедливе» , також моральність визначають «загальновизнані приписи та оцінки, підкріплені системою масового прикладу, звички, звичаю, суспільної думки». Вважається, що суспільна небезпека злочинів проти моральності полягає у їх негативному впливі на поведінку конкретних осіб. Так, Р.Б.Осокін пише, що: «Вивчення особливості злочинця … свідчить про те, що великий відсоток осіб, які скоїли насильницькі або корисно-насильницькі злочини, будучи у неповнолітньому віці, та неодноразово знущалися з тварин. Жорстокість приймала у цих осіб стійкий характер та перетворювалась у рису особистості, що в майбутньому сприяло вчиненню злочину». С.К.Шаззо зазначає, що «суспільна небезпека такого злочину полягає у тому, що жорстокість по відношенню до тварин, знущання з них, сприяє формуванню у громадян, особливо підлітків та молоді, почуття байдужості до страждань живих істот, що породжує під час агресивність та насильство по відношенню до оточуючих, вандалізм, знущання з людей».
В цілому такий підхід є визнаним у світі і існує досить давно. Так відповідна норма містилася ще у Кримінальному уложенні 1903 року, ст. 287 якого встановлювала відповідальність за спричинення марних страждань домашнім тваринам. Характеризуючи це положення, М.С.Таганцев писав, що: «навіть жорстоке поводження з тваринами, що карається за ст. 287, має своїм об’єктом не тварину як таку, а інтереси народної моральності, ображення співчуття, небезпеку огрубіння почуттів тощо. Це доводиться як місцем, що відведене цієї статті, так частково і текстом закону, якій каже лише про відповідальність за спричинення марних страждань тваринам, але зовсім не захищає недоторканності життя та здоров’я тварини».
Відповідальність за жорстоке поводження з тваринами містилася в українському законодавстві і за часів радянської влади. Так, зокрема, ст. 89 Кодексу про адміністративні правопорушення встановлювала, що жорстоке поводження з тваринами, що спричинило їх загибель або каліцтво, а так само мучення тварин — тягнуть за собою попередження або накладення штрафу в розмірі до п’ятдесяти карбованців.
Кримінальну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами вперше було запроваджено до національного законодавства Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29 квітня 1988 року №5822-ХІ «Про кримінальну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами».
Враховуючи побажання трудящих, пропозиції громадських організацій про посилення відповідальності за жорстоке поводження з тваринами і беручи до уваги, що такі дії несумісні з мораллю соціалістичного суспільства і завдають шкоди справі виховання громадян, особливо дітей, Указ № 5822-ХІ постановив: встановити, що жорстоке поводження з тваринами, що спричинило їх загибель або каліцтво, а так само мучення тварин, вчинені особою, до якої протягом року було застосовано адміністративне стягнення за такі ж дії, тягнуть за собою кримінальну відповідальність у вигляді виправних робіт на строк до шести місяців або штрафу у розмірі до ста карбованців. Кримінальний кодекс від 28.12.1960 було доповнено ст. 207-1 «Жорстоке поводження з тваринами» відповідного змісту. Згодом до статті було внесено зміни і передбачені нею дії стали каратися виправними роботами на строк до шести місяців або штрафом до сорока мінімальних розмірів заробітної плати.
Сьогодні ст. 89 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює, що жорстоке поводження з тваринами, їх мордування або вчинення інших дій, що призвели до їх мучення, каліцтва чи загибелі, тягнуть за собою накладення штрафу від дев’яти до двадцяти одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Щодо кримінальної відповідальності, то ч. 1 ст. 299 КК України встановлює, що знущання над тваринами, що відносяться до хребетних, вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькування зазначених тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців. Друга частина зазначеної статті передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені у присутності малолітньої особи. У такому випадку ці дії караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.
Суб’єктом злочину може бути особа, яка досягла шістнадцятирічного віку. Причому це може бути і власник тварини. Об’єктивна сторона може полягати як в діях, так і в бездіяльності, тоді як суб’єктивна сторона характеризується умислом.
Позитивним, безумовно, є те, що на відміну від раніше діючої ст. 207-1 Кримінальний кодекс 1960 року, сучасний КК України вже не вимагає настання матеріальних наслідків у вигляді каліцтва або загибелі тварини (хоча саме такий підхід і досі зберігається у законодавстві деяких пострадянських країн).
Проте звертають на себе увагу наступні моменти. По-перше, у ч. 2 ст. 299 КК України йдеться скоріше не про захист тварин від жорстокого поводження, а про захист малолітніх осіб від «небажаних емоцій». Крім того, необхідно звернути увагу на два моменти. По-перше, особа, що вчиняє злочин, має усвідомлювати, що робить це в присутності малолітньої особи і, по-друге, сама малолітнія особа має усвідомлювати те, що відбувається.
По-друге, щодо самого розміру відповідальності, то його важко назвати чимось іншим, ніж знущанням над самою ідеєю захисту тварин. Думати, що мізерний штраф (від 850 гривен за частиною першою і 3400 гривен — за частиною другою вказаної статті) зупинить навіть так званих догхантерів, не кажучи вже про цирки та інші розважальні заклади, що використовують тварин з комерційною метою, застосовуючи при цьому далеко не гуманні способи дресирування, принаймні наївно.
Для порівняння наведемо приклад з законодавства Республіки Казахстан. Так, Кримінальний кодекс Республіки Казахстан (ст. 276), встановлює, що жорстоке поводження з тваринами, що спричинило їх загибель або каліцтво, якщо цю дію здійснено з хуліганських мотивів, або з застосуванням садистських методів, або у присутності малолітніх карається штрафом в розмірі від ста до двохсот місячних розрахункових показників, або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до одного року. Такі ж саме дії, якщо їх вчинено групою осіб, або групою за попереднім зговором, або організованою групою, або вони вчиняються неодноразово, караються штрафом в розмірі від п’ятисот до восьмисот місячних розрахункових показників, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років.
Закон Республіки Казахстан «Про республіканський бюджет на 2014-2016 роки» від 02.12.2013 року встановлює такі показники з 1 січня 2014 року:
місячний розрахунковий показник — 1 852 тенге;
мінімальна заробітна плата — 19 966 тенге.
Отже, за першою частиною вказаної статті штраф може складати від 185 200 до 370 400 тенге (від 9,2 до 18,5 мінімальних заробітних плат), а за другою — від 926000 тенге (46,3 мінімальних заробітних плат) до 1 481 600 тенге (74,2 мінімальних заробітних плат).
Отже, враховуючи, що мінімальна заробітна плата в Україні у 2014 році складає 1218 гривен, навіть при такому підході штрафі за жорстоке поводження з тваринами могли б складати від 11205,6 до 90375,6 гривень. Вбачається, що це вже могло б подіяти витвережуючи на деяких любителів зірвати поганий настрій або власні комплекси на беззахисних тваринах. Хоча з самим підходом казахського законодавця стосовно матеріального складу злочину погодитись, звичайно, неможна.
Знов такі для порівняння. У Сполучених Штатах Америки мешканця м. Мілуокі було засуджено до 21 року ув’язнення за розправу над кішкою. А в цілому у 37 штатах жорстоке поводження з тваринами прирівнюється до особливо тяжких злочинів . В інших країнах санкція за жорстоке поводження тваринами може дорівнювати: у Канаді — двом, у Німеччині — трьом, у Латвії — чотирьом рокам ув’язнення. Такий підхід вбачається виправданим. Навіть з позиції безпеки суспільства, оскільки, як слушно вказує Р.Б.Осокін, «жорстоке поводження з тваринами призводить до деформації психологічних якостей людини та моральної деградації особистості, створенню поживного середовища для вчинення більш тяжких злочинів.
Хоча, задля справедливості слід сказати, що за законодавством Італії або Коста-Ріки єдине покарання за жорстоке поводження з тваринами — це штраф.
По-третє, ні власник, ні сама тварина не визнаються потерпілими при вчиненні такого виду злочину. Звичайно, у разі, якщо йдеться про жорстоке поводження, що спричинило загибель тварини, яка належить третій особі, можна намагатись притягнути злочинця до відповідальності на підставі ст. 194 КК України як за умисне знищення або пошкодження чужого майна. Але слід пам’ятати, що склад цього злочину є матеріальним и вимагає спричинення шкоди у великому розмірі. Крім того, можна вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди (зокрема, на лікування тварини) у порядку цивільного судочинства, якщо у власника після пережитого вистачить на це моральних сил, звичайно.
Крім вказаного, якщо проаналізувати зміст зазначених статей, виникає багато і інших запитань стосовно їх практичного застосування. Перш на все, дуже важко відрізнити, коли має наставати адміністративна, а коли кримінальна відповідальність. Так, у статті 89 Кодексу України про адміністративні правопорушення йдеться про жорстоке поводження з тваринами, їх мордування або вчинення інших дій, що призвели до їх мучення, каліцтва чи загибелі, а в ст. 299 КК України — про знущання над тваринами, що відносяться до хребетних, вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькування зазначених тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів.
Одразу слід зазначити, що, крім більш-менш чітко визначеної ознаки мотиву — (хуліганський чи корисливий), про що йдеться у Кримінальному кодексі, інші відмінності адміністративної та кримінальної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами визначені нечітко. Більш того, Кодекс України про адміністративні правопорушення зазначає про відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. Само визначення жорстокого поводження з тваринами, як зазначалося раніше, міститься у ст. 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» і практично співпадає з положеннями ст. 299 КК України.
Щодо інших термінів, то незрозуміло, як відрізнити на практиці мордування, за що передбачена адміністративна відповідальність, від знущання, за що настає вже кримінальна відповідальність. І чи взагалі можливе знущання без застосування жорстоких методів? І до якої саме відповідальності слід притягати (якщо все ж таки спробує за діючим законодавством), наприклад, власника собаки, яку він тримає на прив’язі без жодних умов для нормального існування (зокрема,без води під час літньої спеки або більш «міський» варіант — в розжареному автомобілі (хай охороняє))?
У якості порівняння можна навести ст. 42.09 Кримінального кодексу штату Техас, яка передбачає цілком конкретний перелік дій, які вважаються жорстоким поводженням з тваринами. Так, наприклад, відповідно до зазначеної статті, винною у жорстокому поводженні з твариною вважається особа, яка, піддає тварину тортурам; нерозумно не надає необхідного корму, турботи та даху тварині, що знаходиться під її опікою; нерозумно залишає тварину, що знаходиться під її опікою; жорстоким чином переміщує тварину або обмежує її свободу; провокує бійку тварин між собою; використовує тварину у якості приманки під час проведення собачих перегонів; збиває коня; піддає тварину непосильній праці тощо. Подібні норми містяться і в законодавстві Франції.
Ще один момент, що викликає запитання — чи має ознака хуліганського або корисливого мотиву альтернативний характер у разі знущання над тваринами та обов’язковою у разі на цькування. На нашу думку це положення законодавства є нелогічним та незрозумілим. У юридичній літературі хуліганський мотив визначається як «явна неповага до суспільства та загальновизнаних норм моралі, коли поведінка винного є відкритим викликом суспільному порядку і обумовлена бажанням протиставити себе оточуючим, продемонструвати зневажливе ставлення до них. Із зовнішнього боку свідченням хуліганського мотиву є те, що відповідна дія здійснюється без явного привиду або з використанням незначного привиду як підстави для розправи над твариною» а корисливий мотив визначається як «бажання отримати матеріальну вигоду для винного або інших осіб або позбавитись від матеріальних витрат» . Але чи стане легше хазяїну кішки, якщо він дізнається, що сусід нацькував на неї свого собаку не з хуліганських чи корисливих мотивів, а лише заради розваги песика (читай — заради власної розваги)? Так саме, як умисно наїхати на тварину у присутності інших осіб буде вважатися злочином, а на безлюдний вулиці — вже нормально? Чи як кваліфікувати дії перекупщиків з так званого Пташиного ринку, які просто викидають, причому у зав’язаних мішках, кошенят чи цуценят, яких їм не вдалося продати, чим прирікають їх на вірну мученицьку смерть? Чи насолоджуються вони своїми діями, щоб можна було казати про знущання? Навряд чи. Їм просто байдуже. Чи є тут комерційна вигода? Скоріше - ні. Але неймовірна жорстокість подібних дій сумнівів не викликає. Хоча тут можна спробувати довести і корисливий мотив, який полягає у тому, що їх дії пов’язані з небажанням утримувати тварин, яких вони не змогли продати.
Таким чином, не думаю, що буде помилкою сказати, що сьогодні в Україні законодавче підґрунтя для захисту тварин від жорстокого поводження існує суто формально. Воно є недосконалим та суперечливим, що унеможливлює здійснення ефективного захисту тварин від жорстокого поводження.
Частина 1: @animal-shelter/vidpovidalnist-za-zhorstoke-povodzhennya-z-tvarinami-1
Джерела
Таганцев Н. С. Русское уголовное право / Н. С. Таганцев. – Тула, 2001. – Т. 1. – С. 728.
Иксатова С. Т. Привлечение к уголовной ответственности за жестокое обращение с животными / С. Т. Искатова // Вестник Читинского государственного университета. – 2010. – №7 (64). – С. 51.
Кант И. Лекции по этике / И. Кант. – М., 2000. – С. 116–117.
Про захист тварин від жорстокого поводження: Закон України від 21.02.2006 № 3447- IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3447-15
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження гуманного ставлення до тварин» від 22.06.2017 №2120-VIII [Електронний ресурс]. – Режим доступу https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-19#n26
Про захист тварин від жорстокого поводження: Закон України від 21.02.2006 № 3447- IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3447-15
Про захист тварин від жорстокого поводження: Закон України від 21.02.2006 № 3447- IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3447-15
Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
Уголовное право Российской Федерации. Особенная часть / под ред. Б.В. Здравомыслова. М., 1999. – C. 297
Иксатова С. Т. Привлечение к уголовной ответственности за жестокое обращение с животными / С. Т. Искатова // Вестник Читинского государственного университета. – 2010. – № 7 (64). – С. 51.
Осокин Р. Б. Проблемы уголовно-правового противодействия жестокому обращению с животными / Р. Б. Осокин // Вестник ВИ МВД России. – 2011. – № 1. – С. 44.
Шаззо С. К. Уголовно-правовая характеристика жестокого обращения с животными как разновидность преступлений против общественной нравственности / С. К. Шаззо / Вестник Адыгейского государственного университета. Серия 1: Регионоведение: философия, история, социология, юриспруденция, политология, культурология. – 2009. – № 3. – С. 176-178
Таганцев Н. С. Русское уголовное право / Н. С. Таганцев. – Тула, 2001. – Т. 1. – С. 728.
Про кримінальну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 29 квітня 1988 року №5822-ХІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5822-11
Кримінальний кодекс України від 28.12.1960 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2002-05
Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10
Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
Уголовный кодекс Республики Казахстан [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://online.zakon.kz/Document/?doc_id=1008032#pos=762;0
Сведения о минимальной заработной плате, МРП и прожиточном минимуме (на 1995–2014 годы) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://online.zakon.kz/Document/?doc_id=1026672
Иксатова С. Т. Привлечение к уголовной ответственности за жестокое обращение с животными / С. Т. Искатова // Вестник Читинского государственного университета. – 2010. – № 7 (64). – С. 53.
Саратова О. В. Жестокое обращение с животными : постановка проблемы / О. В. Саратова // Вестник МВД России. – 2007. – № 4. – С. 51–54.
Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10
Про захист тварин від жорстокого поводження: Закон України від 21.02.2006 № 3447- IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3447-15
Иксатова С. Т. Привлечение к уголовной ответственности за жестокое обращение с животными / С. Т. Искатова // Вестник Читинского государственного университета. – 2010. – № 7 (64). – С. 52