День розпочався із прокидання на схилі в національному парку Чінкве Терре. Я тут нелегально ночував - місця під намет було мало, але зміг постелити карімат.
По плану було доїхати до Генуї. Втім, вписки в цьому місті в мене не було...
Тепер я розумію, чому велотуристи об'їжджають цю частину узбережжя. Просто треш, за день Страва нарахувала 2145 підйому. І все дуже складно, із навантаженим велосипедом особливо. Круті гірки, дуже круті.
Але я бачив ці маленькі містечка, втиснуті на схилі, що так мальовниче лежать біля моря. Бухти і вигини рельєфу... Мабуть, недаремно тут проїхав, хоч і такий жахливий маршрут для катання.
Після Чінкве Терре почалася курортна Італія. Вілли, туристи, пляжі. Між пляжами в скелі пробиті велопішохідні тунелі. А ще з'явилось дуже багато мопедистів. В регіоні Лігурії це досить оптимальний транспорт, схоже - не так витратно, як авто, і з мотором, на відміну від велосипеду. А от туристи тут навколо заможні, багато крутих тачок.
Знайти місце для ночівлі знову непросто. За порадою італійських підписників мого телеграм-каналу bikeua2eu, поїхав на гору, підйом був надто крутий, але знайшов шматок рівного місця біля його початку.
