Чув, що учасники ґурту "Брати Гадюкіни" в побуті користувалися російською.
Мені здається, що головне - не факт користування, а внутрішнє ставлення.

Скажімо, є люди, які все життя користуються суржиком. Начебто україномовні, але за все життя так і не навчитися нормально говорити - чи вони є носіями української ідентичності?
А є люди, які з дитинства спілкуються російською, мають російськомовне оточення - і так вже сталося, що повний перехід на українську буде скоріше не користь мові. Наприклад, все життя спілкувався з батьками російською, а тут почав говорити виключно українською. В результаті, якщо батьки не налаштовані на такі зміни - то матимемо зворотній ефект, їх ставлення до мови погіршиться.

Якщо російськомовна людина починає любити мову, ставитися до неї з повагою, намагатися спілкуватися українською там, де це доцільно і йде на користь мові - то це, як на мене, і є «серединний шлях» або золота середина.