Очевидним трендом цих виборів стали «нові обличчя» і залучення партіями до своїх лав публічних і відомих людей. Такий запит сформувався у нашому суспільстві. Підтверджують його і рейтинги старих політичних брендів, на кшталт «Самопомочі», які взагалі не мають шансів пройти в парламент 9-го скликання, або «Народний фронт», що у виборах як політична партія участі не бере.
Але із відомими раніше брендами теж не все так просто. Тут питання в тому: чи була партія «медійною», що існувала лише у віртуальному просторі, або що реально існувала на місцях та мала представництво у органах самоврядування. Приміром, тут варто згадати про таку політичну силу як Аграрна партія. Нехай це парадокс, але очевидною перевагою цієї партії перед тими ж «самопомічцями» є той факт, що вони не були при владі останні п’ять років, не формували уряд і навіть не входили в парламент. Плюс на впізнаваність партії серед українців різного віку та соціальних статусів значно вплинуло залучення нового лідера – Михайла Поплавського, якого електорат політсили зустрів цілком позитивно, як «близького» і зрозумілого.
Йдемо далі. Сама Аграрна партія має міцну структуру, добре себе показала на місцевих виборах і виборах в об’єднані територіальні громади (ОТГ). За підсумками останніх – це третя за впливовістю партія в Україні. І це, мабуть, їх найсильніша сторона: «політичний капітал», накопичений в громадах може стати хорошим трампліном, який цілком здатний перекинути Аграрну партію через 5-відсотковий бар’єр до парламенту. За різними оцінками, зараз рейтинг Аграрної партії коливається в районі 2-3%, але тут важливо розуміти: соціологи часто просто не доїжджають до віддалених сіл, а саме там і зосереджений кістяк електорату «аграріїв». Тому є всі шанси, що сільські жителі під час виборів додадуть ще кілька відсотків партії Поплавського і, цілком ймовірно, вони свої місця в парламенті таки зможуть зайняти. Принаймні, якось у них більше віриться, аніж у деякі з нинішніх політпроектів з чинної ще ради.
Насправді політичних партій, що мають якусь реальну партійну структуру на місцях зараз небагато, і їх стає дедалі менше, коли на перший план виходять медійні проекти із досить невеликим проміжком існування.
Джерело: Петро Олещук