Основи державності, які залишив по собі Порошенко, дуже нагадують будинок із хмизу Нуф-нуфа з казки про трьох поросят Сергія Михалкова.
Пригадуєте середнє поросятко, що бравурно співало «нам не страшний сірий вовк» і на відміну від молодшого брата збудувало будиночок не із соломи, а з хмизу та гілочок.
Щоби здобути той будинок, вовку треба було аж три рази дмухнути.
Засади національної державності та безпеки, про які так бравурно розказував Порошенко, на очах розсипаються, і вовк-Реванш уже в хаті.
Порошенко повторив долю свого брата-близнюка Ніф-Ніфа Ющенка, який багато говорив про ідентичність та древні корені нашої державності після Помаранчевої революції, але Янукович дуже швидко повернув владу і змінив курс державного корабля. Подібне відбувається і зараз.
Хоча здавалося, що після кривавої Революції, війни, анексованих територій, проросійський реванш неможливий апріорі.
Але ми, на жаль, щодня спостерігаємо як хмизовий будинок Порошенка розлітається вдрузки.
Інформаційна окупація Медведчука, жуківське побєдобєсіє Кернеса, тріумф проффесора Портнова, суддівське свавілля. Очевидний і видимий відкат практично в усьому.
Зі свинями біля владного корита все зрозуміло.
Що ж робити нам, щоб втримати державність і назавжди поставити хрест на будь-яких спробах Реваншу?
Насамперед, знищити всі тягарі «колоніалізму», що як гирі сплутують ноги Україні та не дають їй рухатися вперед і щоразу тягнуть донизу.
Провести справжню докорінну люстрацію. Серед усіх, хто має вплив на розвиток державності: владців, викладачів, журналістів, релігійних діячів, за прикладом країн Східної Європи.
Оприлюднити списки агентів КДБ (щоб більше не з’являлося заяв львівської інтелігенції), усунути з посад людей що мають родичів першої та другої лінії в органах влади Росії.
Провести деолігархізацію, щоб усунути механізми монопольного неоколоніального визиску українських громадян зграйкою олігархів.
Подолати окупацію ментального простору, ЗМІ, сфери культури.
Усунути дикі колоніальні диспропорції в доступі до влади, власності, захисту гідності, коли жменька неоколоніалістів панують і процвітають, а українська нація позбавлена елементарних прав і можливостей.
До речі, ви помітили, що вираз «українська нація» зачищений із лексикону українських політиків, які наполегливо вживають аморфне «народ України». Тобто в космополітичній Америці є американська нація, а в мононаціональній України її витіснив на маргінес невідомий субстрат меншості – народ України?
В умовах незавершеної національно-визвольної війни і Революції саме націоналізм та націоналісти необхідні державі, щоб стати справжнім фундаментом державності.
Попередній Президент, попри те, що запозичив гасла націоналістів та імітував з себе націоналіста-державця, доклав максимум зусиль для усунення націоналістів від впливу на прийняття владних рішень, знищив добровольчий рух, проводив активні кампанії репресій та дифамацій. Тим самим розчищаючи дорогу медведчукам, трухановим, кернесам.
Нині лише об’єднанні націоналісти зможуть протидіяти проросійському реваншу і стати запобіжником зміни курсу країни на капітуляцію та проросійську неоколонію.
Як це буде робитися – вирішить українська нація. Чи революційним вуличним методом, чи появою у парламенті потужної фракції націоналістів.
Але вже зараз зрозуміло, що кожен голос за збереження поросятка Нуф-Нуфа біля корита – це насправді голос за медведчука, кернеса, труханова.
Голос, який заздалегідь буде втрачено…
Джерело: Yuriy Syrotyuk