Однак Париж стомлював Ван Гога, він писав, що жити і працювати там можна тільки в тому випадку, якщо у тебе є місце, де ти можеш побути на самоті. Вінсента гнітило, що його експресивна манера не була оцінена по достоїнству в той час, як його друзі-художники були на слуху. У 1888 році Ван Гог їде на південь до міста Арль, де в подальшому і створить свої найвизначніші роботи.
«Бережи любов до природи, тому що це справжній спосіб зрозуміти мистецтво», - так він писав у листах до свого брата Тео. Ця картина, виконана акуратно і витончено, являє собою бенефіс весни і розквіту. Така обстановка явно розслабляла живописця. Ван Гог хотів створити братство художників, яке називалося б «Майстерня Півдня».
Тут, далеко від суєти, художники могли б жити і працювати. Однак Ван Гог і там був самотній, він багато мандрував, вишукуючи сюжети для своїх робіт, і багато писав своєму братові. Він був замкнутий, і у вільний від прогулянок час сидів у себе в кімнаті. У нього був всього один друг - листоноша.